Викрадення багатих і знаменитих, які сталися в різний час на різних кінцях світу: в Росії, Італії, США та Нідерландах. Як склалася доля жертв після звільнення?
Викрадення сина Євгена Касперського
Іван Касперський, 20 років на момент викрадення у квітні 2011 року
Навесні 2011 року 61-річний москвич Микола Савельєв показав своїй дружині Людмилі журнал Forbes зі списком найбагатших росіян — в їх числі був і програміст Євген Касперський, розробив популярний антивірус. Савельєв нічого ніколи не розробляв, зате за плечима у нього був термін за шахрайство. Побачивши зарплати героїв «Форбса», пенсіонер згадав молодість і вирішив заробити на викраденні дитини мільйонера. Дружина схвалила ідею. Савельєви звернулися за допомогою до 30-річному синові, щоб той знайшов в інтернеті інформацію про дітей багатіїв. Микола не порахував задумку батьків старечої примхою. Навпаки, чоловік загорівся і навіть запропонував увійти в частку трьом друзям. Банда взялася за справу.
Спочатку Євген Касперський не був метою злочинців. Вибір припав на програміста, тому що інформація про його молодшому синові, 20-річного Івана, була найбільш повною і лежала у відкритому доступі. Студент Іван Касперський на своїй сторінці в соціальній мережі «ВКонтакте» вказав домашню адресу, місце роботи та навчання — Факультет обчислювальної математики і кібернетики МГУ, четвертий курс. Викрадачам залишалося звіритися з розкладом хлопця і запам’ятати жертву в обличчя.
19 квітня 2011 року Івана викрали біля метро «Строгіно», біля офісу його матері Наталії Касперської, де хлопець підробляв. Івана заштовхали в автомобіль, наділи на голову маску, відвезли в орендовану котедж, відібрали телефон, закрили в лазні, наказали зателефонувати батькові і зажадати 3 мільйони євро. День викупу був призначений на 24 квітня, тоді ж були затримані подружжя Савельєви з сином, які приїхали за грошима. Пізніше були заарештовані троє спільників сім’ї.
Іван Касперський провів у полоні п’ять днів, оточений турботою і увагою своїх викрадачів. Підсудні визнавали, що «з потерпілим зверталися ввічливо, не залякували його, втішали, годували, поїли, давали книжки» (але не знімали наручники). Але, незважаючи на всю духовність і душевність, батько і син Савельєви і двоє їхніх спільників отримали від 7 до 11 років колонії суворого режиму. П’ятий засуджений, співробітник спецслужб Олексій Устимчук, відсидів 4,5 року.
Після звільнення Ваня, в першу чергу, почистив профіль «ВКонтакте», а пізніше змінив прізвище.
Викрадення Фредді Хайнекена
Альфред Хайнекен, 60 років на момент викрадення восени 1983 року
Про цю історію пару років тому зняли фільм з Ентоні Хопкінсом у головній ролі. Все, що відбувається на екрані, — чиста правда. Фредді Хайнекен, власник знаменитої пивоварні Heineken, заснованої в 1864 році його дідом, був викрадений разом зі своїм водієм в центрі рідного Амстердама. Злочинці (п’ятеро молодих чоловіків) вимагали у сім’ї Хайнекен 35 мільйонів голландських гульденів (близько 16 мільйонів євро), космічну суму і для наших днів, а для того часу — немислиму. Мільйонер провів 20 днів, прикутий ланцюгом до стіни в звуконепроникною камері, яку побудували викрадачі в покинутому ангарі. Хайнекен був упевнений, що його не вб’ють і не заподіють шкоди. Підприємець не тільки залишався спокійний, але і діяв на нерви ватажкові банди, провокуючи злочинця. А ось у водія Епа Додерера нерви здали швидко. У чоловіка ледь не стався серцевий напад, що теж не входило в плани викрадачів. Викрадачі почали сваритися і панікувати. Ідеальне злочин загрожувало обернутися провалом, але… не обернулося.
У день викупу злочинці успішно забрали гроші і втекли. Двоє втекли до Франції, інші залягли на дно в Голландії. У підсумку всіх п’ятьох арештували і засудили на терміни від 8 до 12 років. Але от про долю грошей нічого не відомо досі. Поліція знайшла і повернула сім’ї Хайнекен тільки 4 мільйони з 35. Вдалося викрадачам витратити решті викуп (і на що?!) або мішки з готівкою десь заховані — цього слідству з’ясувати не вдалося. Сам Хайнекен до зникнення 30 мільйонів, як і до свого викрадення, ставився філософськи. Зберігати спокій йому допомагали ще 9,5 мільярдів гульденів на рахунку.
Після виходу з в’язниці всі учасники банди, крім психічно неврівноваженого Франца Майєра, повернулися в кримінал. А Фредді Хайнекен після звільнення провів на посаді голови правління Heineken ще 6 років, перетворивши бренд з локального на відомий всьому світу. Після відходу на пенсію Хайнекен продовжував брати участь у житті пивоварні аж до своєї смерті від пневмонії в 2002 році.
Викрадення внучки Вільяма Рендольфа Херста
Патті Хьорст, 19 років на момент викрадення в 1974 році
Хьорст народився в сім’ї мільйонера, який володів поклади срібла, але свою імперію медіамагнат створив з інших скарбів: скандалів, пліток і жовтих новин. Купивши на гроші батьків нудну нью-йоркську газету зі скромним тиражем, Херст перетворив видання в хіт. Він заробив мільйони на криміналі, катастрофах, чутках, репортажах з місця вбивства — з кольоровими ілюстраціями! До початку Другої світової війни Херст видавав безліч газет по всій території США, володів радіостанціями, кіностудією, агентствами новин. Фабрика Hearst Corporation безупинно виробляла сенсації на будь-який смак, і одного разу за іронією долі сім’я Херст сама опинилася в центрі кримінального скандалу. На щастя (чи на жаль), містер Херст до цього не дожив — він помер в 1951 році. Кілька сотень мільйонів доларів спадщини і керівництво холдингом розділили між собою 5 його синів, в числі яких був 36-річний Рендольф Херст, майбутній герой таблоїдів.
У лютому 1974 року дочка Рендольфа Херста, студентку Каліфорнійського університету Патрісію, викрала ліворадикальна терористична угруповання «Симбионистская армія визволення». Дівчину на два місяці замкнули в шафі, перші кілька днів не виймали з рота кляп, не знімали з очей пов’язку, не випускали в туалет. Полонянку били і ґвалтували. Метою викрадення спочатку був не викуп, а обмін спадкоємиці на двох членів «Армії», засуджених за політичне вбивство. Влада категорично відмовилися видавати ув’язнених. Тоді викрадачі виставили сім’ї Херст інша вимога — надати кожному незаможному жителя Каліфорнії продовольчу допомогу. Батько Патрісії негайно виділив два мільйони доларів на продукти біднякам, але гуманітарна акція в передмісті Сан-Франциско перетворилася на хаос, потребують залишилися ні з чим, і САО відмовилася відпустити Патрісію. 3 квітня, через два місяці після викрадення, терористи висунули аудіозапис, на якому Патті Хьорст заявила про вступ в «Армію». Дівчина відреклася від свого імені, відмовилася повертатися до сім’ї і оголосила, що разом з «новими друзями» починає «боротьбу за мир».
У наступні півроку Патті у складі угруповання взяла участь в грабежах і вбивствах. У вересні дівчину заарештували. Патті зізналася, що весь цей час жила буквально під прицілом. У разі непокори їй погрожували жорстокою розправою, постійно ґвалтували, вона була готова до смерті кожну хвилину. Експертиза підтвердила, що у Патрісії серйозне посттравматичний розлад. Тому, коли в березні 1976 року суд засудив Патті до 7 років в’язниці за грабіж, по країні прокотилися акції протесту — і через три роки Херст випустили.
Відразу після звільнення Патрісія Херст вийшла заміж за поліцейського Бернарда Шоу, з яким познайомилася під час слідства, і прожила з чоловіком до його смерті в 2013 році. У них народилися дві дочки, одна з яких, Лідія Херст, модель.
Патрісія (зараз їй 64 роки) випустила автобіографію, зайнялася благодійністю, зіграла в декількох фільмах. У 2019 році до виходу готується фільм про Патті Хертс, головну роль в якому зіграє Ель Фаннінг.
Викрадення онука Пола Гетті
Джон-Пол Гетті II, 16 років на момент викрадення в липні 1973 року
Американський промисловець Пол Гетті заробив перший мільйон у 24 роки, а через 15 років побудував власну імперію «чорного золота». З одного боку, це не дивно. Батько Пола Гетті був нафтовим магнатом і не скупився на освіту сина. Однак, коли справа дійшла до бізнесу, Гетті-старший зі скрипом і під відсотки виділив спадкоємцю мінімальний стартовий капітал. Пол Гетті засвоїв урок: гроші коштують дорого, не даються просто так, а якщо витрачати їх даремно — мають властивість зникати. Талановитому синові вдалося перевершити батька — і в справах, і в мистецтві економії.
У 1966 році 74-річний нафтовик Пол Гетті зі статком у $1,2 мільярда став найбагатшою людиною на землі. У перерахунку на сучасний курс ця сума дорівнює приблизно дев’яти мільярдів доларів. Скромно, але в середині минулого століття такими грошима не мав ніхто, крім Пола Гетті, який більше всього на світі не любив витрачати свої гроші — ні на себе, ні на близьких, включаючи власних дітей. Навіть якщо мова йшла про їх здоров’я та життя.
У 1973 році капітал 80-річного Гетті становив $6 мільярдів. За плечима магната було 5 коротких шлюбів, 4 з яких розпалися після народження дітей. Немовлята вимагали так багато уваги — і так багато витрат! Але при цьому Пол Гетті був радий надати своїм дорослим спадкоємцям можливість заробити і збільшити сімейний капітал.
Джон-Пол Гетті-молодший, народжений у четвертому шлюбі, керував італійським філією сімейної компанії Getty Oil, але втратив довіру батька, коли став хіпі 60-х. Джон-Пол Гетті-молодший відправився подорожувати зі своєю другою дружиною-актрисою, а його син від першого шлюбу Джон-Пол Гетті III залишився жити в Римі з матір’ю. Пол Гетті не цікавився ні хиппующим сином, ні онуком-підлітком, а той і не розраховував на спадщину діда. 16-річний онук мільярдера писав картини на продаж, плів фенечки, експериментував з речовинами і був задоволений життям, поки в ніч на 10 липня невідомі на міській площі не наділи йому мішок на голову і не відвезли в гори на півдні Італії. Викрадачі вимагали викуп в $17 мільйонів, але Пол Гетті не збирався платити. Він був упевнений, що онук-нероба інсценував своє викрадення, щоб нахабно вимагати гроші.
Пройшов місяць, «жарт» затягнулася, але мільярдер відмовлявся викуповувати онука. Навіть якщо це все по‑справжньому, хлопець сам винен, був упевнений Пол Гетті. Навіщо цей наркоман блукав уночі по вулицях? «У мене 14 онуків, і якщо сьогодні я заплачу хоч пенні, завтра у мене буде 14 викрадених онуків», — заявляв Гетті владі і журналістам.
Час минав, мати викраденого хлопчика благала свекра допомогти, і ще через пару місяців той оплатив роботу екс-агента ЦРУ для допомоги розслідуванню, але це тільки розлютило викрадачів. 10 листопада 1973 року в редакції італійської газети Il Messaggero прийшла бандероль з відрізаним вухом. Злочинці зменшили викуп до трьох мільйонів доларів, але вимагали цю суму протягом 10 днів, інакше вони повернуть свого бранця по частинах.
У батьків викраденого не було і таких грошей, а проти скупого нафтового короля на цей раз повстало півсвіту. Нарешті той погодився допомогти, але безоплатно він виділив тільки $2,2 мільйона, а решта 800 тисяч позичив синові під 4% річних.
15 грудня 1973 року живого Джона Пола Гетті III знайшли на автозаправці в місті Потенца на південно-заході Італії, але це не хвилювало його діда. Мільярдер не захотів поговорити з звільненим онуком по телефону і взагалі не побачився з ним до своєї смерті в 1976 році.
У справі про викрадення заарештували 9 осіб, серед яких були члени мафіозного клану «Ндрангета», але у в’язницю вирушили тільки двоє — провину інших, в тому числі і кримінальних босів, не вдалося довести.
Життя Джона Пола Гетті III склалася нещасливо. У 18 років він одружився і став батьком (його син Бальтазар Гетті — актор), хірурги відновили відрізане вухо, але його продовжували мучити кошмари пережитого полону. Із-за залежності від алкоголю, наркотиків і заспокійливих в 25 років Пол Гетті III переніс інсульт, залишився паралізований і онімів. Турботу про нього взяла на себе мати, а батько, колишній хіпі Джон-Пол Гетті-молодший, продовжив вікову сімейну традицію: він не спілкувався з сином і відмовлявся навіть оплачувати його лікування.
Джона Пола Гетті III не стало 5 лютого 2011 року. Онук найбагатшої людини в світі помер у 54 роки, в бідності і хвороби, а через 7 років вийшов фільм «Всі гроші світу», присвячений гучній викрадення. У березні цього року відбулася прем’єра серіалу «Траст», який також розповідає історію Пола Гетті-третього.
