«Растигрудка»: секрет капустяного салату часів СРСР, від якого груди пятого розміру буває

0
12


В юному піонерському віці довелося мені одному дитячому таборі відбувати термін. Називався він по-класиці «Юний ленінець» і порядки там були майже як у монолозі Хазанова: мама, директор табору називає нас контингентом, а суп в їдальні — баландою!
Спали ми в дощатих будиночках, мили ноги холодною водою (гартувалися!) розповідали ночами страшилки і намагалися стежити — а що ж роблять вожаті? Ні, прикольно було — я б і зараз повторив.
Навіть годівля там була цілком…нормальною. Спеціалітети типу перетворюються в кашу макаронів згадувати не буду, а ось таку страву як «котлети в соломі» вживалося дитячим контингентом «на ура».
Ще в шедеврах табірної кухні був капустяний салат. Реально дивно смачний. Їм дружно хрустіли всі, від мала до велика, а багато хто і за добавкою (якщо вона раптом траплялася) ходили.
Collapse
Одна з кухарок, потужна жінка в ковпаку, скрученому зі стосу марлі, якимось дивом державшимся на круто завитих волосся, виходила зазвичай у столовий зал і розчулено спостерігала за жують «контингентом»
Іноді гладила когось з дівчат по голові і співчутливо повідомляла:
— Їж, їж мила, від такого салату груди росте!
Ощасливлена дівчисько зазвичай червоніла мало не до сліз — адже загальну увагу і оцінками мала б зрости частини тіла (візуальна) в той момент була забезпечена. Пацани… Ну, похіхіківалі, іноді підколювали один одного, але…жували.
Смачно ж!
Ось це «смачно» я намагався повторити у дорослому житті багато десятків разів.
Бо як інгредієнти салату насправді найпростіші: капуста, морква, трохи солі, цукру, оцту або лимонного соку (або лимонної кислоти), трохи соняшникової олії.
Що я тільки не робив! Експериментував з кількістю і видом оцту, а саму капусту ретельно розминав руками з сіллю, потім — з сіллю і цукром. Розминав її з морквою і без (думав, буде різниця).
Мій салат чомусь ніяк не міг наблизитися до того — еталонному. Хоча продукти (більше ніж впевнений) були гора-а-а-а-здо більш якісними, ніж в їдальні літнього табору.
І під кінець провидіння сжалилось. Зустрілася на життєвому шляху кухарка, яка все життя пропрацювала в радянському громадському харчуванні. Вона-то якраз і відкрила секрет «того самого салату».
Отже, нашинковали ви капусту, пом’яли її, а тепер — відправляєте в каструлю, наливаєте туди оцет, і на великому вогні греете, активно помішуючи, три-п’ять хвилин. Остужаете і тоді вже — вуаля, готуєте салат. До речі — стара радянська «розкладка» для нього вам в допомогу: на 1 кілограм капусти беремо 100 г моркви (тремо на крупній тертці), 2 столові ложки оцту 9%, столову ложку цукру і чайну — солі. Ну, а масло за смаком.
Приємного апетиту.
Зи. якщо у кого груди виросте — відпишіть потім про результат, добре?