«Політичне значення виявилося більше військового»: як відкривався Другий фронт у Нормандії в 1944 році

0
26

75 років тому почалася висадка військ західних союзників по Антигітлерівській коаліції в Нормандії. Їм вдалося застати німців зненацька, так як нацисти очікували десанту в іншому місці — в районі протоки Па-де-Кале. На думку істориків, влада США і Великобританії зважилися на відкриття другого фронту, тільки коли зрозуміли, що Червона армія здатна без їх допомоги розбити Німеччину і звільнити всю Європу. Тим не менш, за словами експертів, наступ союзників з боку Атлантичного узбережжя прискорило розгром німецьких військ та обмежило можливості нацистів перекидання резервів проти Червоної армії.

  • Gettyimages.ru
  • Універсальний History Archive

Переговори про можливості відкриття другого фронту в Західній Європі між керівництвом СРСР, США і Великобританії почалися незабаром після нападу Німеччини на Радянський Союз. В 1941 році було підписано радянсько-англійське угоду про спільні дії проти Третього рейху і Атлантична хартія між Москвою, Вашингтоном, Лондоном і урядами ряду окупованих Німеччиною держав.
Однак співробітництво розвивалося вкрай повільно. Влада США і Великобританії довго не могли визначитися, чи варто підтримувати Радянський Союз, розраховуючи на те, що СРСР і Німеччина знекровлять один одного. Заклики Йосипа Сталіна перекинути англо-американський контингент на радянсько-німецький фронт, а також висадити війська на Балканах або у Франції Лондон і Вашингтон серйозно не розглядали.
Подвійна гра
«Тільки побоювання щодо можливості початку сепаратних переговорів між СРСР і Німеччиною змусили владу США і Великобританії в 1942 році пообіцяти наркому закордонних справ СРСР В’ячеслава Молотова відкрити другий фронт у Франції. Однак прем’єр-міністр Великобританії Уїнстон Черчілль підтримував цю ідею лише на словах. Насправді він вважав доцільним для Лондона ведення бойових дій у Північній Африці і схиляв до цього американців», — розповів в інтерв’ю RT методист Музею Перемоги кандидат історичних наук Дмитро Суржик.
За словами експерта, починаючи з літа 1942 року політичні еліти США та великої Британії стали намагатися підмінити поняття «другий фронт» діями на другорядних театрах, залишивши Радянський Союз один на один з головними силами «осі» на Східному фронті.
«У західній історіографії існує версія, що дії союзників на Сицилії допомогли Червоній армії в Курській битві, але об’єктивно це не так. Навпаки, те, що кращі сили Німеччини були задіяні на Курській дузі, дозволило союзникам успішно діяти в Італії», — підкреслив Дмитро Суржик.
Навесні 1943 року відносини між членами Антигітлерівської коаліції стали напруженими. Постійне перенесення термінів відкриття другого фронту змусив офіційну Москву перейти до більш жорсткої риторики. У радянських заявах відверто говорилося про те, що позиція західних союзників виробляє на керівництво СРСР важке враження.
«Тільки успіхи радянських військ влітку 1943 року кардинально змінили настрій союзників. Рузвельт прямо заговорив про те, що «якщо справи в Росії підуть і далі так, як зараз, то можливо, що майбутньої навесні другий фронт і не знадобиться», — розповів Дмитро Суржик.
«Политическое значение оказалось больше военного»: как открывался Второй фронт в Нормандии в 1944 году

  • Тегеранська конференція 1943 року
  • AFP
  • STF

Тому на Квебекській конференції в серпні 1943 року лідери США і Великобританії вирішили, що відкривати другий фронт у Франції їм все-таки доведеться, додав експерт. Уїнстон Черчілль все ще розглядав можливість заміни висадки у Франції активними діями в Італії та на Балканах, але Франклін Рузвельт вже вирішив готуватися до десантної операції в Західній Європі. Крапка в дискусії була поставлена на Тегеранській конференції «Великої трійки» в листопаді — грудні 1943 року, коли Сталін з Рузвельтом змогли переконати Черчілля у необхідності швидкої висадки військ союзників у Франції.
«Атлантичний вал»
У 1942 році в окупованих країнах гітлерівці розпочали будівництво потужної системи укріплень вздовж атлантичного узбережжя. Вона простягнулася від Скандинавії до іспанського кордону і отримала найменування «Атлантичний вал».
«Ступінь готовності німецьких укріплень в 1944 році була високою лише в районі протоки Па-де-Кале і на деяких інших ділянках узбережжя. В Нормандії її можна було оцінити максимум на рівні 40-50%», — розповів у бесіді з RT військовий історик Юрій Кнутов.
За його словами, це стало одним з факторів, склонивших командування союзників в користь Нормандії при виборі місця висадки в Західній Європі. Також у Лондоні і Вашингтоні взяли до уваги те, що Нормандія знаходиться досить близько від британських портів, а її обширні піщані пляжі ідеально підходили для висадки морських десантів.
«При виборі конкретного часу висадки враховувалися потенційні метеоумови, висота припливу і температура води», — додав історик.
«Союзники провели талановиту кампанію з дезінформації противника. Шляхом розповсюдження чуток, передачі інформації через подвійних агентів, будівництва макетів військової техніки вони переконали нацистів в тому, що збираються висаджуватися в районі Па-де-Кале. Їм це вдалося настільки добре, що навіть після початку висадки в Нормандії німецьке командування деякий час вважало, що має справу лише з відволікаючим маневром», — підкреслив Кнутов.
Операція «Оверлорд»
Операція союзників отримала кодову назву «Оверлорд» (в перекладі з англійської — «повелитель»). Спочатку висадка була запланована на травень 1944 року, однак через затримки з розробкою планів її перенесли на початок червня.
«Политическое значение оказалось больше военного»: как открывался Второй фронт в Нормандии в 1944 году

  • Ейзенхауер віддає наказ про настання парашутистам
  • AFP

Загальне командування операцією здійснював верховний головнокомандувач силами союзників Дуайт Ейзенхауер. Сухопутними військами керував командувач 21-ю групою армій Бернард Монтгомері. Під його початком перебували війська США, Великобританії, Канади, Австралії і Нової Зеландії. Крім того, до сил союзників приєдналися загони з країн, що перебували під нацистською окупацією: Франції, Нідерландів, Польщі, Бельгії, Чехословаччини та Греції.
«У Франції в червні 1944 року перебували від 800 тис. до 1 млн гітлерівців, проте всього декілька дивізій були дійсно боєздатними. Основну масу нацистського контингенту складали або солдати, непридатні до служби в мирний час і мобілізовані за відсутності кращих, або коллаборационистский набрід. Боєздатність німецьких військ у Франції була на вкрай низькому рівні. Кращі сили перебували на Східному фронті», — розповів Юрій Кнутов.
Найбільш сильну угруповання гітлерівське командування тримало в районі Па-де-Кале. У Нормандії були зосереджені, згідно з даними різних джерел, 10 000-24 000 нацистських військовослужбовців. Союзники ж тільки в перший ешелон включили близько 156 тис. військових і близько 10 тис. одиниць техніки.
Узбережжі Нормандії було поділено англо-американським командуванням на п’ять секторів, що отримали кодові назви «Юта», «Омаха», «Голд», «Джуно» і «Сорд».
Вночі 6 червня 1944 року силами двох американських і однієї британської дивізії в Нормандії був висаджений парашутний десант. Десантники захопили міст через річку Орн і зайняли місто Сент-Мер-Егліз, що став першим звільненим населеним пунктом на території Франції.
Незабаром після світанку почалася масована висадка союзних військ з боку моря. «Прояви героїзму у американських і британських солдатів мали місце, але того епічного супергероизма, який ми сьогодні бачимо в кіно, там не було. Зважаючи бездарної підготовки наступу найскладнішою ситуація виявилася на пляжі «Омаха»: з-за туману авіація відбомбилась в іншому місці, а корабельна артилерія промахнулася. У підсумку піхота наступала на укріплене узбережжі під вогнем неушкоджених гітлерівців», — розповів Юрій Кнутов.
«Политическое значение оказалось больше военного»: как открывался Второй фронт в Нормандии в 1944 году

  • Висадка союзників у Нормандії
  • AFP

6 червня при створенні плацдарму в секторі «Омаха» війська союзників втратили 1700 чоловік убитими і зниклими безвісти близько 3000 пораненими.
Нацисти в лещатах
В кінці червня союзникам вдалося створити на узбережжі Нормандії плацдарм з протяжністю по фронту до 100 км і до 40 км у глибину. Вони також оволоділи глибоководним портом Шербур, що суттєво полегшило вивантаження техніки і військ. У липні чисельність контингенту союзників у Нормандії сягнула майже 1,5 млн військовослужбовців.
Завдяки повному переваги в повітрі силам союзників вдалося 25 липня прорвати фронт у районі Авранша і рухатися вглиб Франції. Спроби німецьких військ ліквідувати прорив виявилися безуспішними. У середині серпня в ході Фалезской операції великі сили нацистів потрапили в казан, з якого вирвалися зі значними втратами.
«Политическое значение оказалось больше военного»: как открывался Второй фронт в Нормандии в 1944 году

  • Звільнений Париж, 1944 рік
  • globallookpress.com

19 серпня на тлі чуток про наближення військ союзників у Парижі підняли повстання бійці Опору. Кілька днів у місті з перемінним успіхом йшли вуличні бої. 25 серпня силами союзників столиця Франції була звільнена. 30-го числа останні німецькі частини відступили за Сену. Нацистська система оборони в Західній Європі впала. Фронт тимчасово стабілізувався восени 1944 року вже в районі німецького кордону.
Всього в операції «Оверлорд» були задіяні понад 3 млн військовослужбовців союзників. Їхні втрати склали близько 56 тис. убитими і зниклими без вести. Понад 150 тис. отримали поранення або потрапили в полон. Загальні втрати гітлерівців досягли приблизно 450 тис. чоловік.
«Через низького рівня боєздатності багато гітлерівці здавалися в полон без опору», — зазначив Юрій Кнутов.
«Висадка союзників у Нормандії означала повноцінне відкриття другого фронту. Політичне значення цієї події виявилося навіть більше військового — було знято питання, що викликав гострі суперечності всередині Антигітлерівської коаліції», — заявив RT керівник Центру військово-політичних досліджень Інституту США і Канади РАН Володимир Батюк.
На сторінки галереї
Як зазначає Дмитро Суржик, за підсумками операції «Оверлорд» гітлерівські війська в Європі опинилися в лещатах між Червоною армією і силами союзників, що позбавило нацистів свободи маневру.
«Відкриття другого фронту наблизило розгром гітлерівської Німеччини і зберегло життя значної кількості радянських солдатів, а нацисти втратили вільних резервів для перекидання на Східний фронт. Про це, звичайно, потрібно пам’ятати. Але не потрібно забувати і про деяких інших моментах. Наприклад, про те, що рух союзників на Париж виявилося можливим завдяки активним діям Червоної армії на Сході. І найголовніше — про те, що союзники схопилися за голову і вирішили висаджуватися в Нормандії, лише коли зрозуміли, що радянські війська можуть звільнити всю Європу від нацистів самостійно», — підсумував Юрій Кнутов.