Руський дух не терпить прямих ліній. Як у природі неможливо знайти квадрат, тому його не можна відшукати і в справжньої російської дійсності: в архітектурі, живопису, народних промислах.
Це пов’язано з тим, що пряма лінія є щось стверджує, ультимативна, категоричне. Але хіба можна щось у цьому світі стверджувати з повною впевненістю? – підкаже нам наш розум.
Будь-яка категоричність, одномірність у мисленні чужа російській людині. Пряма лінія створює протяги в нашій душі. Приблизно такого ж роду, які Петро I створив спочатку в Санкт-Петербурзі, а потім у Великому Новгороді. У випадку з давнім російським містом все закінчилося трагічно: російський дух не зміг вижити в периметрі прямих вулиць і прямокутних кварталів.
Навіть у тривіальних побутових розмовах ми намагаємося уникати твердження, прямолінійності. Тому бур’ян «як би» виростає в нашій живій мові досить природним чином. Коли ми звертаємося до когось із проханням, ми в більшості випадків вставимо туди частинку «не», сглаживающую прямолінійність. Наприклад: «Ви не скажете, котра година?» замість «Скажіть, будь ласка, котра година». Або «Ви не дасте мені гроші в борг?», а не «Дайте, будь ласка, гроші в борг».
Якщо ми спробуємо бути більш категоричними, то в нашій душі неодмінно виникне внутрішній конфлікт. Бо це проти нашої вродженої сутності.
Для нас протиприродна не тільки пряма лінія, але й саме поняття форми. Нам ближче зміст.
На відміну від, скажімо, німецьких народів ми не завойовували простір, а розтікалися по його формі. Заповнювали його своїм змістом.
В якості змісту ми можемо прийняти (заповнити) будь-яку форму. І справа тут не в національному конформізмі, безхребетності, а в нашому метафізичному єстві.
Правда, Господь нагородив нас таким змістом, який прагне до безмежності. Тому абсолютно будь-яка, навіть сама стійка форма неодмінно деформується і дає текти. В результаті цієї деформації народжується знаменита російська САМОБУТНІСТЬ. Так, фігурка японського мудреця Фукурума перетворюється в матрьошку, італійський «фіат» — в «Жигулі», а демократія стає олігархією.
Може бути, невипадково росіяни завжди розселялися біля річок. Нашим предкам подобалося суть цього водного потоку, що формує в панівну над ним ландшафті власне русло. Тільки лід може скувати його перебіг. І то на недовгий час
Джерело: http://polyinform.zp.ua/
