Згідно з дослідженням латиноамериканських вчених, скам’янілість кістки щелепи може довести, що домашні собаки жили в центральній америці ще 12000 років тому. За словами дослідників, собаки та їхні господарі потенційно жили поруч з гігантськими тваринами.
Під час розкопок 1978 року в накаомі на північному сході коста-ріки були виявлені кісткові останки пізнього плейстоцену. Розкопки почалися в 1990 – х роках, в ході робіт були виявлені останки гігантського коня equus sp, гліптодонта (великого броненосця), мастодонта (предка сучасного слона) і шматок щелепи-спочатку знахідку вважали черепом койота.
” ми думали, це дуже дивно-койот в плейстоцені, тобто 12 000 років тому, – сказав afp коста-ріканський дослідник гільєрмо варгас. – коли ми почали вивчати фрагменти кісток, почали помічати характеристики, які могли бути у собаки. В результаті з’ясувалося, що це була собака, яка жила з людьми 12000 років тому в коста-ріці».
Присутність собак – ознака того, що люди теж жили в цьому місці. Варгас каже, що зразок скам’янілості може бути найстарішим свідченням існування собаки в америці.
Хоча койот – родич домашньої собаки, у нього інша щелепа і більш гострі зуби.
” собака їсть залишки людської їжі. Її зуби не так важливі для її виживання, – вважає варгас. – пес полює на велику здобич разом з людьми. Цим він відрізняється від койота”.
Вважається, що люди емігрували в америку через берингову протоку з сибіру на аляску під час останнього льодовикового періоду.
«перші одомашнені собаки з’явилися на континенті близько 15 000 років тому в результаті міграції азіатів через берингову протоку», – сказав рауль валадес, біолог і зооархеолог з національного автономного університету мексики.
Присутність людей у плейстоцені була підтверджена в мексиці, чилі та патагонії, але досі не було свідчень перебування людей у центральній америці.
«це може бути найстарішою собакою в америці», – сказав варгас.
.
На даний момент найстаріші зареєстровані останки собак були знайдені на алясці, їм 10 150 років.
Оксфордський університет запропонував провести тести днк і вуглецю на зразку, щоб отримати більше генетичної інформації про тварину і його вік.
Скам’янілість в даний час зберігається в національному музеї коста-ріки, але зразок не може бути повторно ідентифікований як собака без перевірки спеціалізованим журналом.
