0 живуть же люди: будинки, по яких плачуть бульдозери
Блін, жаба душить))) живу в невеликому містечку. Поступово, починаючи від кімнати в гуртожитку, 13 років тому дійшов до придбання квартири в новенькому будинку. Живу і радію – будинок цегляний, три поверхи, два під’їзди, в квартирі котел на стінці в кухні для свого опалення. Сусіди нормальні люди, за винятком одного алкаша (батьки йому квартиру прикупили), але алкаш це теж добре – щоб життя малиною не здавалася.з того часу в місті стали зносити старі бараки і двоповерхівки кінця 50-х років споруди і на їх місці будувати такі ж будинки, деякі навіть краще (принаймні за зовнішнім виглядом). При будинках нормальні парковки, майданчики та інше. Людей з халуп почали переселяти. Про бараки не знаю, а в двоповерхівках більшість квартир було приватизовано. Скільки було виття:” набудували з гівна і палиць (ага, цегла в порівнянні з їх вічно їдуть сирими шлакоблоками)”, ” мені тут незручно, а там було зручно (сусіди інші, пішки різниця хвилин 15 max)”, “котел якщо зламається, я за нього платити буду (за пару років по різниці оплати можна котел взагалі міняти)”так жаба-то душить через що? що просто отримав нове комфортне житло за так. Упевнений, що більшість з них люди хороші, отишачившие все своє життя на заводах, або їх нащадки. Але алкашів там теж вистачає-хто засирає, хто що забирає, хто просто квартиру пропиває
