Ситуація в Україні з приходом до влади нового президента нічим не відрізняється від попереднього часу, а для республік Донбасу навіть загострилася. Обстріл тільки збільшилися. Виникає питання, а чому до цих пір, ось вже кілька років українські війська стоять під Донецьком. Це трошки нагадує Грузію. Коли то в 2008 році російські війська зупинились під Тбілісі і Росія не повалила русофобський режим Грузії і сьогодні ми бачимо продовження антиросійської політики правлячої еліти Грузії.
“А який урок? Не можна не доводити справу до кінця. Якщо країна напала на іншу країну, атакувала її військовим шляхом в Південній Осетії, то той хто напав, та влада більше не повинна існувати в межах російської держави”, каже Яків Кедми, ізраїльський військово-політичний експерт.
І тоді закінчують війну не на кордоні, а в столиці, прийшовши додому до того, хто посмів напасти і провівши з ними розбирання, що вже ніколи в голові цих персонажів не виникло подібних задумів, як в 1945 році. Ось, коли це роблять, тоді розуміють, а коли не роблять, отримують сьогодні русофобську, антиросійську політику.
На Україні теж не довели справу до кінця. У 2014 році українські війська, потрапляючи в котли, бігли стрімголов і треба було звільняти повністю Донецьку і Луганську області і забирати Маріуполь.
“Не довели справу до кінця. Я про Іловайськ, Дебальцеве, Маріуполь. Не добили цих бандитів. Вони ж знахабніли і тепер стоять під Донецьком”, каже Яків Кедми.
Взагалі важко зрозуміти політику щодо України. Як можна допускати обстріл з українського боку в бік Донецька. Як можна це терпіти. Як держава, яка говорить, що це наші брати, наш народ, допускає, щоб це було. Але раз допускають, так вони і роблять. Це ж бандитська держава, бандитські батальйони. Гармати і танки, які це роблять, повинні були бути знищені. Ким не важливо і російською авіацією теж.
“Що б вони зрозуміли, що це буде останній постріл у їх життя”, – говорить Кедми.” Перший обстріл території Донбасу повинен був закінчитися знищенням цієї батареї.”
І нехай все західне співтовариство кричить, воно нічого більше робити не може, воно все одно буде кричати з будь-якого приводу. Сьогодні багато, в тому числі на Україні неправильно трактують політику США. Товариш Трамп навіть зі своїм головним ворогом – Іраном не дуже хоче втягуватися у військові дії, не дивлячись на поради своїх яструбиних помічників. Так само і по Україні, якийсь там Волкер його тягне, а він не хоче. Небезпечно, не відомо, що вийде. Якщо він так обережний з Іраном, то вже він точно не горить бажанням допомагати “цього гуляй полю, на чолі якого виступає масовик-витівник”, як висловився Яків Кедми. Або хто то в Європі наважиться щось зробити для цих бандитів на Україні, які вбивають мирне населення і дітей Донбасу.
“Бандити, шпана, вони діють там, де їм дозволяють. Де вони зустрічають відсіч, вони не діють. Тобто всі ці Мінські переговори і інші переговори – все це словоблуддя, все це добре, але припинити обстріли можна було зовсім по іншому”, говорить Кедми.
Для порівняння приклад Керченської протоки. Що то більше не виникає у “доблесного” Українського військового флоту бажання переможно пройти під Кримським мостом. А чому українські літаки перестали бомбити Донецьк. Вони, що перейнялися сердоболием і жалістю до населення Донецька. Звичайно ні, просто їх стали збивати.
Коли говориш мовою, яку розуміють, коли даси добре у відповідь, тебе зрозуміють швидше. До справедливості і моралі треба не закликати, її треба здійснювати, вважає Яків Кедми.
