Як провалилася «спецоперація» Британії щодо недопущення Росії в ПАРЄ

0
17


Як відомо, політика — настільки тонка річ, що не завжди помітна для людського ока. Тому якщо публічно країни заявляють про те, що спілкуються виключно на мові дипломатії, насправді це не зовсім вірно.
Релігійні люди переконані, що вищі сили говорять з ними мовою життєвих обставин, а політики, в свою чергу впевнені, що головний метод спілкування держав — публічна мова сигналів. Так, якщо в Тбілісі з 20 червня несподівано починаються антиросійські виступи, а Спільна слідча група у зв’язку зі справою про MH17 раптом робить русофобський «прорив», значить якісь країни шлють послання конкретним адресатам.
Для недопущення Росії в ПАРЄ була підготовлена ціла спецоперація
П’ять років тому Росію показово позбавили основних повноважень у Парламентській Асамблеї — права на пряме голосування під час сесій, входження в керівні органи РЄ та участі в моніторингових місіях по всьому світу, а вже місяцем раніше, Рада Європи сам просив Москву якомога швидше повернутися. Як таке сталося?
Насамперед, вирішальною стала тверда позиція Москви, не тільки відкликати делегацію в 2015 році, але і перестала платити членські внески з 2017 року. Внесок Росії становить близько 30 мільйонів євро щорічно, а оскільки штат чиновників ПАРЄ та Ради Європи обчислюється тисячами, випробування міцністю трансатлантична солідарність не витримала.
Кілька тижнів тому Комітет міністрів CE, після однозначної позиції Франції, Німеччини та Генерального секретаря Турбйорн Ягланд, ініціював рішення про відновлення російського права голосу в структурі, представивши резолюцію про повернення Росії без умов.
Тобто весь довгий список того, що Москва, на думку організації в 2014 році повинна була зробити для повернення — від передачі Криму, до публічного визнання і каяття у всіх «гріхах», був відкинутий. І це при тому, що Європа пропонувала половинчасті варіанти весь цей час, але Кремль вперто відмовлявся йти на діалог.
Росією було чітко заявлено, що переговори будуть можливі тільки в тому випадку, якщо буде виконано конкретне попередня умова — повноваження нашої делегації будуть повернуті і підтверджені в повному обсязі, без будь-яких винятків. У підсумку, після низки провалів знайти лазівку і компроміс, Парламентської Асамблеї РЄ довелося відіграти назад повністю.
Подібне положення справ, в першу чергу стривожило англосаксів. Лондон і Вашингтон несподівано усвідомили, що, якщо все піде так і надалі, остаточне рішення щодо Росії може бути ухвалене вже до 26 червня. А в цьому випадку, Кремль міг би повернутися назад до виборів нового генерального секретаря, а чинний глава СЕ, як відомо, налаштований проросійськи.
Щоб зрозуміти обурення американців і британців, важливо знати, що вибори голови ПАРЄ — не порожня формальність. У створеної у 1949 році «старої» структури, є не тільки конвенції, але і стійкі традиції. А вони влаштовані так, що відсутність у РЄ російської делегації до часу голосування могло бути розцінено як офіційний вихід країни з структури. І якщо європейці боялися такого результату, для чого навіть перенесли вибори з 24 на 26 червня, то американці і британці, саме цього і домагалися. І раптом такий поворот.
Коли минулого тижня Москвою був затверджений склад нової думської частини делегації Федерального зборів, складена заявка про відновлення прав Росії і укріплена підтримка російської позиції з боку Парижа і Берліна, Британія і США стривожилися не на жарт.
Вже 19 червня нідерландські прокурори, за порадою з Вашингтона, назвали імена чотирьох підозрюваних у причетності до краху малазійського Боїнга. Машина «британської» пропаганди негайно розжарилася до межі, а в хід пішли навіть такі безглузді терміни, як згадані у статті авторитетного французького видання Le Monde висновки: «Росія», — за його словами, — «не тільки окупує Крим, але і підтримує кривавий збройний конфлікт у сепаратистському Донбасі. Не так давно була знову звинувачено в збиття рейсу МН17, а в 2018 році і зовсім провела наступальну операцію в Керченській протоці, схопивши в ув’язнення українських моряків…».
23 червня до процесу підключили нідерландський фонд Stichting Vliegramp MH17, створений в допомогу родичам жертв аварії малайзійського Боїнга. Останній, очікувано звернувся до «цивілізованого людства» з проханням не повертати Росії в ПАРЄ, заявивши, що Москва, цитата: «недостатньо співпрацює».
Тут же в Парламентській асамблеї заявили, що отримали відразу дві заявки на термінові дебати про катастрофу літака, причому на тій самій сесії, де має розглядатися справа про повернення Росії.
24 червня, бачачи, що вжиті заходи не допомагають, грузинські, прибалтійські і, зрозуміло, українські депутати, по команді британців винесли на голосування відразу 222 поправки до резолюції про повернення Москви. У ряді з них мова йшла виключно про заміни одного слова іншим, без всякого зміни сенсу. У деяких були переформульовані цілі речення, а в ряді обертів, навпаки, сенс був перероблений настільки, що «під шумок» повинен був надати резолюції протиставлених значення. І, тим не менш, з більш ніж 200 розглянутих правок, для формальності була прийнята лише одна.
В результаті, в ніч на 25 червня Парламентська Асамблея РЄ, через дев’ять годин обговорень, прийняла першу резолюцію, яка і відкрила дорогу по поверненню російської парламентської делегації до повноцінної роботи.
Всього, за резолюцію проголосували 118 депутатів, 62 — висловилися проти, 10 — утрималися. У повному складі (або при кількох утрималися) підтримали Москви 6 європарламентарів з Азербайджану, 16 з Франції, 5 з Іспанії, 12 з Італії, 5 з Норвегії, 5 з Австрії, 4 з Португалії, 5 з Сербії, 10 з Туреччини, 2 з Ісландії, 2 Сан-Марино, 2 з Андорри, 2 з Кіпру та 2 з Бельгії.
Також за рішення про повернення Росії, але вибірково проголосували депутати з таких делегацій як Вірменія (3 «за», 1 «проти»), з Швейцарії (4 «за», 1 «проти»), Німеччини (11 «за», 2 «проти»), Словаччини (3 «за», 1 «проти»), Молдови (2 «за», 1 «проти»), Чехії (2 «за», 1 «проти»), Хорватії (3 «за», 1 «проти»), Данії (1 «за», 1 «проти»), Фінляндії (2 «за», 2 «проти»), Ліхтенштейну (1 «за», 1 «проти»), Румунії (1 «за», 1 «проти»), Данії (1 «за», 1 «проти»), але найбільш показовими були результати голосування Нідерландів, які незважаючи на всі тиск постановочної «голландської» комісії, проголосували у складі 5 «за», 2 «проти».
Навіть в стані сучасних русофобів не було колишньої єдності, лише українська, грузинська і «балтійська» делегації проголосували «проти» одноголосно, в іншому ж, моноліту не спостерігалося. Навіть у Польщі виявиться один депутат, який проголосував «за», а в Британії таких знайшлося відразу двоє. Дивним винятком є хіба що Швеція, де майже всі депутати проголосували «проти» Москви.
Для того щоб прийняти відповідну резолюцію, депутати ПАРЄ навіть залишилися на безпрецедентний для себе нічне голосування, причому головна причина для цього теж зіграла на користь нашої країни. Справа в тому, що представники України в Генеральній Асамблеї до пізньої ночі зачитували написані для них в Лондоні і Вашингтоні правки в документ, бажаючи затягнути все так, щоб голосування було перенесено на добу.
Але, незважаючи на всі спроби і юридичні заборони «нічних» засідань, голова ПАРЄ повідомила, що «закінчити розгляд — їх борг» і продовжила сесію після півночі.
Подальше публічне поведінка українських парламентаріїв — крики і лайка, було розраховане на медійний ефект, а не на серйозний дипломатичний результат, тому ще більше зіграло на руку Росії. Поки Москва задіяла реальні важелі, її опоненти оперували полемікою.
Особливо іронічним на цьому тлі виглядало те, як українські «активісти» пікетували і закидали фальшивими грошима посольства західних країн, враховуючи, що у цих же самих європейських держав Київ одночасно випрошував реальні гроші.
У підсумку, при явці вище звичайної, всі бутафорські «пропозиції» і «аргументи» англосаксонських сателітів були відкинуті, а рішення прийняті. Більше того, до регламенту ПАРЄ була додана норма, яка надалі скасовує право накладати якісь санкції на будь-яку національну делегацію, незважаючи на те, які порушення допустила держава.
Залишався лише один момент — бюрократична процедура підтвердження повноважень, і, звичайно ж, англосакси зробили все, щоб затягнути це питання.
Справа в тому, що процедура підтвердження повноважень нацделегации працює за принципом форуму. І якщо 30 депутатів, щонайменше з п’яти країн заявляють, що в повному обсязі повноваження, на їхню думку, підтверджувати не можна — автоматичного повернення не виходить. Питання спочатку переноситься на обговорення в Комітет регламенту, а лише потім на окреме голосування.
Само собою, враховуючи, що в ПАРЄ налічується 47 держав, 30 депутатів з п’яти країн-маріонеток Вашингтона, знайти було не складно. Ними виявилися все ті ж Британія, Грузія, країни Балтії та Україна.
І, тим не менш, голосування було призначено на 26 червня, а останньою спробою Заходу зробити хоч щось, виявилася відчайдушна і принизлива коригування делегації від України, в якій та спробувала додати частку «не» в ключове пропозицію про те, що «асамблея резрешает підтвердити повноваження російської делегації».
В 18:48 по Москві поправка була відкинута, а в 19:00 116 голосами парламентарів «за» і 62 «проти», при утрималися 15-ти, повноваження Росії були відновлені повністю.
Навіщо це нашій країні?
Для відповіді на це питання потрібно відкинути зайві емоції та зрозуміти, що сталося, не просто повернення Москви туди, де «ніхто нічого не вирішує», а лише «звинувачує Росію у всіх гріхах», але і найважливіший, і перший після 2014 року прецедент по зняттю антиросійських санкцій.
Всі п’ять років міжнародні обмеження накладалися лише, а не скасовувалися. Тепер же, після виборів в Європарламент і ще більшого посилення консервативних сил в ЄС, прецедент в ПАРЄ стане опорою для лобіювання іншого, більш важливого процесу — скасування європейських санкцій проти Росії, як таких.
Відомо, що для їх зняття достатньо будь-якого голоси проти — тобто відсутності одностайності під час голосування. На цьому тлі, приклад ПАРЄ визначає багато чого. Санкції проти Росії ніколи не були добровільними, більшою частиною країн вони приймалися і тривали під тиском, тепер же ситуація починає відіграватися тому.
Крім того, позитивним є сам факт доступу до інститутів організації, наприклад, до участі в моніторингових місіях або керівних посад тієї чи іншої європейської структури. Крім цього, ПАРЄ — майданчик для оборони від публічних звинувачень або аналогічний інструмент для звинувачення інших.
Але все ж головне полягає в іншому — своєю відкритою непокорою указам США і інтриг Туманного Альбіону, європейські країни вперше за п’ять років показали, що хочуть стабільного діалогу з Москвою, бачать зростання впливу Росії на світовій арені, і демонструють зародкові ознаки партнерської політики, яку поступово диктує багатополярний світ.