Був у мене шкільний товариш – Борька. Познайомилися ми з ним в шостому класі, коли він з батьками переїхав у наше місто. Коли відкрилася нова школа, нас обох перевели туди.
Пам’ятаю, ми стоїмо з ним пліч-о-пліч, за спиною глуха стіна нової школи, а перед нами натовп пацанів з недвозначними намірами. Не вирвешся ніяк.
Довгий худий хлопчина, у якого прізвище і прізвисько звучали однаково – Борщ, досить посміхається. Це він зібрав своїх друзів зі старої школи, щоб наваляти Борьці. Борщ почав у фарбах розписувати, що вони з нами зроблять, а я думав про те, як мені не пощастило. Адже якщо б я пішов після школи відразу додому, а не з Борькою, мене б тут не було, але ж не скажеш:
— Вибачте, я просто проходив повз, ви тут розбирайтеся, мені пора.
Напевно я б злякався більше, але я ніколи не потрапляв у подібні ситуації, і моєї фантазії не було на що спертися. Я тихенько запитав одного:
— Ну що, Борька, нам капець?
— Викрутимося! Прикрий мене!
Не розуміючи, для чого це потрібно, я затулив його корпусом, а він почав копатися в портфелі.
— Не ховайся, йди сюди! – закричав Борщ і простягнув до Борьці руку.Борька спритно вистрибнув з-за моєї спини і різко вдарив чимось, затиснутим в кулаці, з простягнутою долоні. Борщ тонко вискнув і затиснувши свою долоню іншої заволав:
— Пацани! У нього ніж!
Юрба на мить відринула, ми кинулися в утворений прохід, і що є сечі припустили до Борьці додому.
Нам кричали услід, обіцяли порвати, як Тузик грілку, але наздоганяти не зважилися.Прибігши додому до Борьці, закривши за собою двері на всі замки, ми нарешті перевели дух, і я запитав:
— Ти де ніж взяв? Покажи!
Борька простягнув руку, на долоні лежав уламок пластмасової лінійки. Саме його перелякавшись Борщ прийняв за ніж.
З тих пір до Борьці приклеїлася слава хворого на голову негідника, готового з будь-якого приводу влаштувати різанину. З часом історія почала обростати шокуючими подробицями і доповненнями. Подряпина на долоні Борщу перетворилася в перерезанную вену. Пацани розповідали один одному по секрету, що батьки Борьки переїхали в наше місто, тому що в Мурманську, де вони жили раніше, Борька смерть зарізав однокласника. І його не посадили, тільки через малоліття. Підозрюю, що все це складав і поширював Борщ, щоб виправдатися за те, що не зміг розібрався з Борькою.
Всі ці чутки і розмови повинні були приховати правду. Борька, займався цілий рік у секції боксу, один на один накостиляв Борщу по перше число, не дивлячись на те, що той був на рік старший.
smile2
