Знаєте, деколи створюється враження, що в якийсь момент все пішло не туди. Чому? Перед вами вантажівка 1 9 6 4 роки, який просто перевернув свідомість людей свого часу. Але от питання, зараз, в 21 столітті, чи знайдете ви щось таке, що мало б хоч частиною тієї «футористичности»? Розповідаю…
Не знаю як пояснити, але по-моєму було в автомобілях минулого сторіччя щось живе. Ніби вони теж володіли душею. Зараз же, безперечно, авто красиві, але от чи є в них душа, питання відкрите…
Як я вже сказав, авто був показаний в Нью-Йорку аж у 1964 році, причому те, що він номінально був концептом, зовсім не означає те, що він був як нинішні концепти (пластмасові форми, які стоять з акумулятором, у яких нічого не працює). Ви тільки вдумайтеся, авто своїм ходом (!) добрався на цю виставку, проїхавши через все країну (США), від одного узбережжя до іншого. Довівши всім, що це вже реальність, а не мрії.
Офіційно прототип називався Ford Gas Turbine Truck, проте все (включаючи представників компанії) називали вантажівка Big Red («Великий Червоний»), пояснення я думаю не потрібно.
Масштаби теж вражають. Тільки вдумайтеся, авто був у висоту 4 метри в довжину 31!, а повна маса з урахуванням двох причепів — 77 тонн. А головне, що і тяги для цього було з запасом, адже «рухав» авто газо-турбінний двигун. Потужність становила 600 л. с. (в 1964 році, я нагадаю), а з повним навантаженням авто без праці підтримував 115 км/год. Причому, це була вже точно заслуга саме двигуна, а не трансмісії, адже вона була всього 5-ст!, та ще й автоматичною.
Кузов Big Red виготовили зі сталі, а облицювання верхній частині — кабіна водіїв була виконана склопластику. Завдяки спеціальним спідниць з боків кабіни, інженерам Ford вдалося побороти обурення повітряних потоків на високій швидкості, що значно поліпшило обтічність (і паливну економічність) вантажівки. Верхня ж частина з кабіною була на пневматичній подушці – за багато років до Renault Magnum і «Мазу-Перебудови».
Вже стали переживати щодо того, як потрапити всередину? А дарма, двері відкривалися по натисненню кнопки і вона була на пневматиці, а драбина була з електроприводом і теж висувалася автоматично. Процес закриття був аналогічний і відбувався після натискання кнопки всередині.
Форма теж вносить свої корективи у сприйняття не тільки автомобіля, але і того часу в цілому.
Самої ж «нафаршированої» частиною — була кабіна. Просто чудова оглядовість за рахунок панорамного скління, а ще площа кабіни була порівнянна з маленькою квартирою, як і її оснащення: кулер для води, міні-холодильник, мікрохвильова піч, умивальник з гарячою і холодною водою, навіть невеликий туалет! Навпроти крісла напарника розташовувався телевізор, картинка з якого не було видно водієві, в цілях безпеки.
Ще пару слів про двигуні. Незважаючи на свою потужність, він був дуже компактним — більш ніж у три рази менший, ніж за аналогічний потужності дизель, і багатопаливний — тобто міг працювати на будь-якому виді пального, будь то бензин, гас або соляру. Він був позбавлений від докучливої в дизелі вібрації, а також не вимагав зміни масла. Однак апетит у цього апарата теж був дуже солідним — 100 літрів на сто кілометрів пробігу. Хоча, ви повинні враховувати що це був витрата при повному навантаженні і максимальної швидкості. А завдяки баків, чия загальна місткість складала 1000 літрів, Big Red володів солідної автономністю…
