Майже у всіх видів військ під час Другої Світової були негласні правила. Свій кодекс був і у снайперів, до яких всі ставилися з особливою повагою. Незважаючи на типові армійські інструкції, кодекс давав можливість більш вільного трактування моральної сторони різних польових ситуацій.
Для снайперів всі солдати противника розмежовувалися не тільки на свій-чужий, але і оцінювалися з точки зору моралі. Медиків противника намагалися не чіпати – хоч бойові дії і мали на увазі, що вони ворог, їх поважали. Адже медики завжди йшли в окопи на передову, де рятували поранених.
Ще одним цікавим правилом було негласне перемир’я. Ніхто спеціально не домовлявся, але коли контроль над точкою не вдавалося утримати, сторони давали один одному короткі перепочинки, щоб противник міг поповнити припаси і вивести поранених.
Що стосується самих снайперів, то вони для противника завжди були первинною мішенню. Іноді вони навіть вдавалися до додаткової маскування, ховаючи свої гвинтівки в рулонах тканини і позбавляючись від зайвих ознак, що дозволяють їх ідентифікувати.
