Не виправдав довіри?
Чи не першими про плани нинішньої адміністрації США гарненько обвалити долар заговорили не де-небудь, а в Bank of America. Але саме це і насторожує. Сьогодні всім зрозуміло, що всі могутність долара спирається зовсім не на міць економіки і військове лідерство США, а лише на силу пропаганди. Американська валюта – саме блискуче підтвердження того, що гроші сьогодні – не більше, ніж сурогат довіри.
Так чому ж про реальну перспективу підірвати довіру до долара заговорили в «майже державному» американському банку? Схоже, насправді мова йде зовсім не про те, що Трамп і його оточення всерйоз подумують про девальвацію, а всього лише про черговий ефектною витоку, яка непогано вписується в різного роду передвиборні сценарії. І навіть цифра, яку експерти Bank of America оцінили перевищення доларом його реального курсу, виглядає якось занадто красиво – 13%.
Найбільше банкіри зараз говорять про майбутню розпродаж доларів і скупки інших валют. В торгових війнах, в яких адміністрація Трампа примудрилася поставити США в позицію протистояння буквально з усіма, ще не придумано кращого засобу, ніж девальвація. Однак в умовах, коли доларів по світу ходить так багато, що їх не можуть точно порахувати навіть у Федеральній резервній системі, просто так долар впустити дуже важко.
Для цього може знадобитися щось грандіозне, навіть пряма війна з Іраном навряд чи допоможе. Хоча по-своєму продовжувати працювати проти долара президент Трамп буде до тих пір, поки залишиться при владі. Тим більше, що так чи інакше те ж саме робили практично всі його попередники, аж до Барака Обами, від спадщини якого останній господар Білого дому відхрещується при кожному зручному і незручному випадку.
Не варто забувати, що, незважаючи на вкрай жорстоке протистояння з Японією, США менше інших великих країн постраждали від Другої світової війни. Так, людські втрати у цій війні порівняно з Першої світової були у американців втричі вище – 1 мільйон 90 тисяч чоловік проти 320 тисяч. Але економіка і фінанси країни зробили за воєнні роки воістину колосальний ривок, залишивши далеко позаду старих лідерів на зразок Великобританії, Німеччини та Франції.
У підсумку саме до кінця Другої світової війни склалися всі умови для переважання долара над іншими валютами. Для початку зазначимо, що до того часу саме в США виявилися найбільші запаси золота, хоча мова вже давно йшла про відмову від світового золотого стандарту. Атракціон небаченої щедрості під назвою ленд-ліз став стимулом до колосального росту усіх галузей економіки. Американські банки, добре подзаработавшие на війні, потім отримали прекрасні можливості заробляти і на кредитуванні самого процесу відновлення зруйнованої промисловості, причому не тільки в Європі, але і в тій же переможеної Японії.
Остання на багато років взагалі перетворилася в американського сателіта як в економічному, так і в фінансовому плані. Японська ієна – це перший досвід створення сурогату долара в окремо обраної суверенної (дуже, щоправда, відносно) країні, а фінансова система цієї «останньої великої імперії» як і раніше залишається чимось на зразок запасного аеродрому для активів, номінованих у доларах, але насправді не мають конкретної валютної прив’язки.
Не більше ніж міхур
З тих пір як долар вийшов на лідируючі позиції, він багато разів знецінювався. В тому числі і з причини локальних воєн або нафтових криз. Зараз США явно не готові ні до того, ні до іншого. От і доводиться використовувати пропаганду, упаковану як майже академічна аналітика. Тільки за останні десять-дванадцять років долар втратив не менше 40-50% до основних світових валют. Навіть євро, незважаючи на всі економічні та фінансові проблеми Старого континенту, фактично довелося вельми істотно подорожчати по відношенню до долара.
Багато років американський уряд, засвоївши постулати регульованої економіки за Джону Мейнарду Кейнсом, не боявся звинувачень у протекціонізмі або навіть соціалізмі і використовувало фінансові заходи для підтримки курсу долара. Потім таку практику чи то забули, а скоріше, закинули, зробивши ставку на пропаганду. Світу десятиліттями твердили, що нічого надійніше і краще долара і бути не може.
Будучи вже світовою валютою, долар міг дозволити собі все що завгодно, аж до довгострокового зниження за курсом — чи не до всіх конвертованих валют світу. Долара, втім, довелося помітно зміцнитися після того, як під час кризи на рубежі 2008-2009 років були ліквідовані безпрецедентні фінансові бульбашки. За всіма ознаками це сталося саме з-за того, що долар тоді багато хто бігли, як в останній притулок.
Чи Не здається вам, що, коли ми останнім часом буквально з усіх боків чуємо: “Курс долара обвалиться”, і Дональд Трамп, і керівники ФРС просто потирають руки від задоволення. Адже навіть те, що такі країни, як Китай і Росія, взяли однозначний курс на дедоларизацію своїх економік, допомагає американцям без якихось кардинальних рішень отримувати бажаний результат – зниження курсу американської валюти.
Курс долара безпосередньо зав’язаний на те, скільки США вкладають у зовнішню економіку. Американці чудово засвоїли те, що говорив ще Карл Маркс: «Найкращий вид експорту — це експорт капіталу». Тим більше, коли цей капітал тим же США рівним рахунком нічого не варто. Навіть на друк колись зелених, а тепер і строкатих папірців витрачатися не треба. Натиснув кілька кнопок на комп’ютерах – і мільярдні інвестиції зроблені.
Розмови ж про те, що долар «впаде», в першу чергу незмінно підкріплюються посиланнями на рекордний державний борг США, хоча рекордним він є виключно по сумі. А не по відношенню до ВВП країни, що в американській історії було вже досить давно – відразу після Другої світової війни, коли держборг майже на чверть перевищував річні можливості економіки країни.
Крім того, аналітики регулярно нагадують про те, що у США – стабільно негативний баланс експорту та імпорту, а також величезний бюджетний дефіцит. Але і те і інше чомусь мало кого лякає. В Америку потрібно тільки вірити?
Вірте нам, люди
На сьогодні долар вже не підкріплений ні золотом, як раніше, ні якими-небудь іншими реальними активами. Він по суті не що інше, як гранично роздутий пухир, який цілком міг би луснути давним-давно, якби не мільйони і навіть мільярди «але» з боку тих, у кого є на руках або на рахунках хоча б один папірець з портретом одного з президентів.
А що ще підтримувало курс долара, коли йому вже начебто й не було за що триматися? Знову ж таки, сформований за роки ні з чим не порівнянне схиляння перед доларовими активами з боку фінансистів всього світу. Навіть Китай, і навіть в умовах торговельної війни «до переможного кінця», хоча і може, але точно не захоче, позбутися від доларових активів. І не тому, що страшно, а тому, що надто вже це невигідно.
У Росії курс долара на сьогодні чи не найнижчий з осені 2014 року, коли нашій країні фактично довелося «розплачуватися» за Крим. Але і у нас в Росії курс долара буде рости, як тільки на долар з’явиться підвищений попит і якщо покупців виявиться більше, ніж продавців. Єдиною альтернативою долару в якості валюти залишається євро, у якого зараз явно не найкращі часи, але при цьому не найнижчий.
В Європі проблем нітрохи не менше, ніж у США. В цілому ряді європейських країн справи з бюджетом та зовнішнім боргом навіть гірше, ніж у американців, що майже гарантує втеча саме в долари при будь-якій критичній ситуації. А це ще один фактор на користь того, що сильно впасти долара не вдасться. Навіть при всьому бажанні Дональда Трампа і Ко…
Автор:Олексій Подымов
