Жанровий живопис у всі епохи вважалася самим яскравим відображенням життя людей і навколишньої дійсності. Тому завжди був так надмірно великий інтерес глядачів до цього виду образотворчого мистецтва. І сьогодні хотілося б показати читачам чудову галерею сюжетних картин відомого російського художника-передвижника Костянтина Савицького, яка подарувала нащадкам частинку історії Росії 19 століття. А ще розповісти про легендарної історії співавторства з Іваном Шишкіним, яке власноруч анулював Павло Третьяков.
«Портрет художника К. А. Савицького»(1871 рік). Автор: Іван Крамськой.
На превеликий жаль, ім’я художника Савицького нині перебуває в забутті, хоча його роботи заслуговують більшої уваги. Він був одним з видатних представників передвижників, що визначили історію мистецтва Росії у другій половині XIX століття. Тому безліч його полотен зберігається в запасниках Третьяковської галереї та інших найвідоміших вітчизняних музеях.
Легендарна історія про створення полотна «Ранок у сосновому лісі»
«Ранок у сосновому лісі». Спільна робота Івана Шишкіна і Костянтина Савицького. Третьяковська галерея.
І, згадуючи про цього талановитого майстра, не можна не згадати про одну суперечливій історії з його життя. Багато хто знає, що саме Савицький є автором знаменитих ведмедиків, зображених на полотні Шишкіна «Ранок у сосновому лісі». Спочатку навіть в кутку полотна стояло два автографа – Шишкіна та Савицького. Однак прізвище другого автора власноруч стер Павло Третьяков, який купив «Ранок» для своєї галереї.
Портрет художника В. І. Шишкіна. (1880 рік). Автор: Іван Крамськой. / Портрет художника К. А. Савицького.
А почалася ця історія так: якось, зустрівшись з Савицьким, Шишкін повідав одному про своє грандіозної задумом, а саме написанні полотна на якому на тлі затуманеного лісу зображувалися б ведмеді. І вже через кілька місяців відомий пейзажист запросив колегу в свою майстерню, відправивши лист, в якому говорилося: «Прийди, подивися, яку я відмахав штуковину». І, як ви розумієте, цю «штуку» і було «Ранок у сосновому лісі», тільки без ведмедів. Костянтин Аполлонович негайно з’явився і відразу ж отримав від одного пропозицію вписати в пейзаж сімейку диких звірів.
Історикам досі не зрозумілий цей вчинок живописця, бо й до того, і після Шишкін завжди на своїх полотнах досить професійно зображував і птахів і тварин самостійно. До речі, збереглися навіть ескізи ведмежої родини пензля майстра. Але, так чи інакше, ведмеді були відступлені Савицькому, і під закінченим твором з’явилося два автографа, замість одного.
Мисливець. Автор: К. А. Савицький.
А казус з видаленням другого автографа стався швидше за все через те, що при купівлі картини Третьяков бачив лише підпис Шишкіна, Савицький ж розписався трохи пізніше. Тому, коли картина була доставлена в галерею, обурений меценат наказав принести скипидару і власноруч стер другий підпис. Цей вчинок Третьякова ніяк не позначилася на дружбу двох художників. Іван Шишкін тоді віддав четверту частину гонорару, тобто на суму у тисячу рублів Савицькому за співавторство.
Мисливці. Автор: К. А. Савицький.
Ці два живописця все життя залишалися не тільки колегами і добрими друзями, їх пов’язували навіть сімейні узи. Савицький хрестив молодшого сина Івана Івановича, названого в честь нього – Костянтином. А пізніше він підтримував одного, коли померла його перша дружина, а Шишкін, в свою чергу, допоміг Савицькому пережити самогубство його дружини.
Темні люди. Автор: К. А. Савицький.
У той важкий період життя одного Іван Іванович зробив запис у своєму щоденнику, відзначаючи, що провидіння змушує художника страждати, виховуючи в ньому Божий дар. І це було дійсно так. В житті Костянтину Аполлоновичу не раз довелося випробувати гіркоту втрат, але його завжди рятувало улюблену справу.
Кілька сторінок з біографії митця
Костянтин Аполлонович Савицький (1844-1905) був людиною виняткового розуму і таланту, геніальним російським жанровим художником-реалістом, академіком, членом Товариства пересувних художніх виставок, першим директором Пензенської художньої школи. Йому довелося жити й творити в епоху політичних і соціальних негараздів, що безпосередньо відбилося в його творах.
Сильні, незабутні образи простих людей з народу – селян, робітників і солдатів стали головними героями його творів.
«Побіжний» (1883 рік). Автор: К. А. Савицький.
Костянтин Аполлонович народився в місті Таганрозі в сім’ї військового лікаря. Хлопчик був дуже болючим і за тривалий час, який йому доводилося проводити в ліжку, пристрастився до малювання. Кості виповнилося п’ятнадцять, коли він залишився круглим сиротою. У його родині сталася страшна трагедія: один за іншим, несподівано, померли батько з матір’ю, і підлітка забрав до себе дядько, який жив у Латвії. Так Костянтин опинився в приватному пансіоні при Лифляндской дворянській гімназії.
«Панахида в 9-й день на кладовищі». (1885 рік). Автор: К. А. Савицький.
До того часу Костянтин вже виразно мріяв про петербурзької Академії мистецтв, і через три роки він покидає пансіон і вступає вільним слухачем в клас історичної живопису. Проте був змушений піти практично відразу ж після надходження. Позначилася недостатня підготовка обдарованого юнака, який прагнув стати справжнім живописцем.
Два роки наполегливої самостійної підготовки та Савицький знову студент Академії. Тепер вже талановитий молодий художник успішно освоює академічний курс і дуже скоро стає одним із кращих учнів академії, отримавши за конкурсні роботи шість срібних та одну золоту медаль.
«Ремонтні роботи на залізниці» (1874 рік). Автор: К. А. Савицький.
Вийшовши зі стін навчального закладу, молодий перспективний художник ще три роки був стипендіатом імператора Олександра II, що дозволяло йому вдосконалюватися за кордоном, куди в 1871 році і відправився. Він багато подорожував разом з молодою дружиною по Європі, і в підсумку влаштувався в Парижі. А чотири роки потому, трагічна загибель дружини змусила повернутися художника в Росію. Він селиться в Динабурге (Литва) і, щоб пригасити своє горе, з головою йде в роботу. Саме там були створені найвідоміші картини художника: «Зустріч ікони», «На війну» і деякі інші, які дозволили йому вступити в 1878 році в члени Товариства пересувних художніх виставок.
«На війну». (1888 рік). Автор: К. А. Савицький.
Повернувшись в 1883 році в Петербург, Савицький починає викладацьку діяльність в училищі технічного малювання в Петербурзі, потім в Московському училищі, і, нарешті, перебирається до Пензи, де стає першим директором картиною галереї та міської художньої школи. І потрібно відзначити, що на цій посаді живописець проявив себе вельми професійним управлінцем. Костянтин Аполлонович особисто розробив навчальну програму для своїх учнів, які в результаті навчання отримували чудову підготовку, яка дозволяла кращим випускникам школи бути зарахованими до Академії мистецтв без вступних іспитів.
«Зустріч ікони» (1878 рік). Автор: К. А. Савицький.
Однак, ведучи активну педагогічну та управлінську діяльність, Костянтин Савицький не забував і про свою творчість він залишив нащадкам чималу художню спадщину. В 1897 році «за популярність на художньому поприщі» і за підготовку майбутніх молодих художників К. А. Савицькому було присвоєно звання академіка живопису. Помер художник у віці 60 років, залишаючись до останнього «біля керма» свого дітища – пензенської художньої школи.
Хвора кінь. Автор: К. А. Савицький.
Інок. Автор: К. А. Савицький.
Селянка з кошиком в лісі. Автор: К. А. Савицький.
Батько. Автор: К. А. Савицький.
Не зійшлися характером. Автор: К. А. Савицький.
