Розуміння умов, при яких перші люди розселялися з африки в європу протягом раннього і середнього плейстоцену, важливо для вивчення еволюції людини. Вчені з університетів гельсінкі (фінляндія), гранади і барселони, севільського, саламанки (іспанія) вирішили більше дізнатися про це питання. Свої висновки вони опублікували в журналі quaternary science reviews.
Дослідники вивчили розподіл зубних екометричних ознак у викопних спільнотах великих травоїдних ссавців, а також розміри їх тіла в плейстоценову епоху в іспанії. Саме ці параметри пов’язані з різними аспектами рослинності і клімату.
Область в районі іспанського міста гуадікс-місце, яке цікавило вчених – має особливе значення для розуміння середовища проживання людини за межами африки. Саме там знаходяться одні з найбільш ранніх стоянок представників роду homo в європі, що датуються 1,2-1,4 мільйона років.
З’ясувалося, що клімат в цих краях в ті часи коливався від приблизно аналогічного нинішньому до більш вологого. Рослинність на території раннього заселення людини була схожа на середземноморський ліс без значного трав’янистого підліску, тобто відрізнялася від африканської савани, де було багато трави.
«аналіз зносу зубів показує, що більшість великих травоїдних ссавців у цій місцевості не вживали значної кількості трави. Це ще раз свідчить про брак трав’янистої рослинності. Наше відкриття важливе, оскільки припускає, що вже найбільш ранні місця проживання людини в європі часто відрізнялися від африканських трав’янистих саван», — заявив провідний автор дослідження з університету гельсінкі юха саарінен.
Але автори роботи не обмежилися даними лише з іспанії. Щоб зрозуміти, які умови проживання були у наших предків, вони проаналізували розподіл функціональних ознак великих травоїдних ссавців по всій європі на археологічних пам’ятках і в місцях, де, навпаки, не знайшли слідів присутності людей.
