«Справа може закінчитися окупацією Казахстану»

0
195

Євгенія Кім

Чи задовольнить Москви зовнішня політика нового президента Казахстану?
«У Москві прораховують всі варіанти, і одним з несприятливих сценаріїв прийнято вважати, що український майдан або щось подібне може початися і в Казахстані», — заявив письменник Дмитро Верхотуров в інтерв’ю ІА REGNUM.
Євгенія Кім: Наскільки буде відрізнятися зовнішня політика Казахстану при першому президента Нурсултана Назарбаєва і за його наступника Касим-Жомарт Токаеве?
Дмитро Верхотуров: Новий глава Казахстану буде проводити багатовекторну зовнішню політику з двох причин.
Перша — він сам неодноразово заявляв, що продовжить курс першого президента Нурсултана Назарбаєва.
Друга — він досвідчений дипломат і прекрасно розуміє, що Казахстан не може орієнтуватися на якусь одну зовнішню силу, будь то Росія, Китай або Європа. Країна в більшій чи меншій мірі залежить від усіх зовнішніх партнерів, тому президент буде вибудовувати систему відносин.
Євгенія Кім: У відносинах Москви і Нур-Султана був ряд невирішених питань. Наприклад, не до кінця зрозуміла позиція Казахстану з Криму. Наскільки ці моменти істотні для продовження діалогу?
Дмитро Верхотуров: Що стосується «побажань» новому президенту від Москви, то пропоную розділити це питання на кілька частин.
Перша частина, що стосується Криму і позиції Казахстану. Природно, на думку Москви, Нур-Султан як найближчий союзник повинен був визнати півострів російським. І те, що це досі не зроблено, не може не турбувати певні групи осіб у Кремлі.
У зв’язку з цим виникає закономірне питання: а якщо буде серйозне погіршення взаємин, то на чиєму боці виступить Казахстан? Адже навіть якщо в ситуації з Кримом союзник по ЄАЕС, ОДКБ і ШОС вирішив змовчати. Чи виконає він свої зобов’язання або закриється іншими зобов’язаннями і вважатиме за краще залишитися в стороні?
У поточних відносинах Москви і Нур-Султана присутній непорозуміння. І російське керівництво, природно, намагається прояснити для себе позицію влади Казахстану.
Що стосується інших питань — розгойдування теми голоду 30-х років і переходу Казахстану на латиницю, то тут проводяться дуже чіткі паралелі з подіями на Україні. Майдан у Києві теж починався з теми «голодомору», яка розгойдувалася з кінця 2000-х і досягла піку через десять років. Ця тема стала ідеологічним базисом для подальшого переростання в майдан.
У Москві прораховують всі варіанти, і одним з несприятливих сценаріїв прийнято вважати, що український майдан або щось подібне може початися в Казахстані.
Що стосується переходу на латиницю, то це більше внутрішній момент. Хоча він теж, як загальна гирка, підсилює загальне враження, що влада Казахстану не хочуть підтримувати союз з Росією.
Євгенія Кім: За якими ознаками буде видно зміна відносин між Москвою і Нур-Султаном?
Дмитро Верхотуров: Є кілька тем у інформаційному просторі, які частково можуть відображати настрої і наміри, що стосуються казахстано-російських відносин.
Це — Крим, війна в Сирії, «голодомор», перехід на латиницю. По тому, як зараз складається інформаційне висвітлення цих тем, Москва частково може зробити висновок, що у вирішальний момент Казахстан може відвалитися як союзник. Це автоматично означає, що Нур-Султан залишається ненадійним партнером.
Євгенія Кім: Подібна позиція Казахстану наносить якийсь конкретний збиток поточним відносин або інтересам Росії?
Дмитро Верхотуров: Строго кажучи, немає. Але тим не менше залишає неприємний осад в поточних відносинах.
Євгенія Кім: чи Зможе новий президент Казахстан внести ясність з цих питань?
Зможе, якщо захоче. Він дуже розумний дипломат і вміє домовлятися. Хоча я не візьмусь прогнозувати, що конкретно він зможе зробити або сказати.
Все ж таки потрібно розуміти, що питання Криму — двосічний. З одного боку, відкрите протистояння позиції Росії щодо Криму союзника Москви, яким є Казахстан — невигідно. З іншого, якщо Нур-Султан підтримає Росію — він може потрапити під «санкції» США і країн Євросоюзу. І це буде болісно.
В подібних питаннях взагалі дуже складно займати проміжне положення. І якщо Касим-Жомарт Токаєв підніме це питання, то від нього потрібно все дипломатичне вміння, щоб прояснити позицію Казахстану до задоволення всіх сторін і при цьому не зазнати суттєвих втрат.
Євгенія Кім: Президент Казахстану з обов’язку служби довгий час працював з Китаєм, як це позначиться на партнерстві країни з КНР?
Дмитро Верхотуров: Так, Казахстан при Токаеве відчутно повернеться в бік Китаю. Це випливає не тільки з особистих уподобань президента, але і з деяких об’єктивних речей. Наприклад, зростання показників у торгово-економічному секторі.
Євгенія Кім: чи Може подібне зближення бути додатковим подразником для Москви?
Дмитро Верхотуров: Висловлена на словах незадоволення від зближення Казахстану і Китаю, зрозуміло, може бути. Але, в принципі, Росія раціонально підходить до таких питань і розуміє, що, по-перше — це вимушене зближення, а по-друге — Росія і Китай теж на даному етапі є союзниками, і загострення ситуації в світі сприяє їх зближенню.
Хоча про це союзі ще офіційно не оголошено, де-факто він існує. Тому політика Казахстану до Китаю сприймається з розумінням.
Євгенія Кім: В якому випадку Москва може зайняти більш жорстку позицію по Казахстану?
Дмитро Верхотуров: Якщо Казахстан розірве відносини, розгорнеться в протилежний бік і стане співпрацювати виключно з США і західними країнами. В піку Росії і Китаю.
При такому варіанті все може закінчитися не дуже добре для всіх. Аж до військового вторгнення. Це небезпечно.
І ті націонал-патріоти, які пропонують зближуватися виключно із Заходом — не розуміють, за який кабель високої напруги хапаються. Адже справа реально може закінчитися окупацією Казахстану російськими та китайськими військами.
Ви запитаєте — чому так жорстко? Та тому, що ключовий газопровід з Туркменії в Китай (газова магістраль «Центральна Азія — Китай» включає три гілки і прокладена через Туркменію, Казахстан і Узбекистан — прим. ІА REGNUM ) проходить по території Казахстану. І, відповідно, якщо в Казахстані з’являться американці і американські війська — це завдасть серйозного удару по безпеці Росії і Китаю. І реакція Москви і Пекіна буде відповідна.
Це той військово-політичний аналіз, про яке не прийнято говорити, але який потрібно мати на увазі.
І тому бавитися латиницею і при цьому думати, що якщо будуть писати іншими літерами, то їх будуть вважати «західниками» — це смішно. А при найгіршому сценарії це може призвести до російсько-китайської окупації.
Підкреслю, що цей несприятливий варіант можливий при різкій зміні вектора зовнішньої політики Казахстану. Тоді сьогоднішнього союзнику Росії і Китаю доведеться вибирати між російськими та китайськими танковими гусеницями. Поняття не маю, які їм сподобаються.

Previous articleЯким був перший концепт-кар в історії, і коли його створили?
Next articleТривожні кадри про те, як алкоголь руйнує мозок через 6 тижнів після пянки