У багатьох слів, як власне і у людей, є своя історія, своя доля. З даної статті ви дізнаєтеся походження таких крилатих виразів, як «Фількіна грамота», «Метати бісер перед свинями», «Як пити дати» і багатьох інших.
Дурниця
Семінаристи, які вивчали латинську граматику, мали до неї серйозні рахунки. Взяти, наприклад, герундій — цей поважний член граматичного спільноти, якого в російській мові просто немає. Герундій — щось середнє між іменником і дієсловом, причому застосування цього форми в латині вимагає знання такої кількості правил і умов, що нерідко семінаристів прямо з занять несли в лазарет з мозкової гарячкою. Натомість семінаристи стали називати «нісенітницею» будь-яку нудну, тяжку і абсолютно невиразну нісенітниця.
Мавр зробив свою справу, мавр може йти
Чомусь більшість людей (навіть ті, хто насправді читав Шекспіра) вважають, що ці слова належать Отелло, задушила свою Дездемону. Насправді ж шекспірівський герой був ким завгодно, але тільки не циніком: він швидше б повісився сам, ніж ляпнув таку нетактовність над трупом коханої. Цю Фразу говорить інший театральний мавр — герой п’єси Шіллера «Змова Фиеско в Генуї». Той мавр допомагав змовникам домогтися влади, а після перемоги зрозумів, що вчорашнім соратникам плювати на нього з високої генуезької дзвіниці.
Страждати х@рней
Якщо розібратися, нічого непристойного в слові «хер» немає. Так називалася у церковнослов’янському алфавіті буква «х», а також будь-хрестик у формі літери «х». Коли хрестом викреслювали непотрібні місця в тексті, це називалося «похерити». Старий алфавіт з усіма азами і буками остаточно скасували на початку XX століття, і слово «хрін», вийшовши з використання через півстоліття перетворилося на синонім коротенького слова на «х» (ти знаєш якого). А заразом стало здаватися непристойним і поширене вираз з схожим коренем — «страждати хернею». Hernia по-латині означає «грижа», і саме цей діагноз добрі військові лікарі найчастіше виставляли дітям заможних міщан, яким не хотілося служити в армії. Кожен п’ятий городянин-призовник в Росії в кінці XIX століття справно страждав хернею (селянам ж херня найчастіше була не по кишені, і їх забривали куди активніше).
Тихою сапою
Сапа — це запозичений з французької термін, що означав у російській армії міну, бомбу, а також будь-підривну роботу. Тихій ж сапою іменувався підкоп під стіни обложеного міста або зміцнення ворожого табору. Такий підкоп сапери вели непомітно, зазвичай вночі, щоб наступний гучний бум став для противника досконалої несподіванкою.
Богема
Творча інтелігенція, красиве життя, гламур та інші фуршети — все це не має ніякого відношення до богеми. Справжня богема, яку мали на увазі парижани, вживаючи це слово, — це відсутність житла та роботи, купа дітей, п’яна дружина в обнімку з гостями, ніякого режиму, всюди мотлох, безлад, беззаконня і брудні нігті. Тому що слово «богеміан» означає «циганський», а на російську мову «богема» ідеально точно перекладається як «циганщина».
Фількіна грамота
На відміну від Тришки з каптаном або Кузьки з його загадкової матір’ю, Філька — особистість цілком історична. Це глава Російської православної церкви, митрополит Московський Філіп Другий. Був він людиною недалекоглядним, забули, що щонайпершою обов’язком московського первосвященика є старанне віддання кесарю кесаревого, ось і полаялся на свою біду з царем-батюшкою Іваном Грозним. Надумався, розумієш, викривати криваві злодіяння царського режиму — почав писати правдиві розповіді про те, скількох людей цар закатував, замучив, пожег і потравив. Цар обізвав митрополитово писання «Фількіною грамотою», побожився, що всі Філька бреше, і заточив Фильку в далекий монастир, де митрополита майже відразу і прикінчили підіслані вбивці.
Прогавив
Це слово, як і вираз «Гей ти, капелюх!», не має ніякого відношення до головних уборів, м’якотілої інтелігенції та іншим стандартним образів, які виникають в нашій з тобою голові. Слово це прийшло в жаргонную мова прямо з ідишу та є сплюндровану формою німецького дієслова «schlafen» — «спати». А «капелюх», відповідно, «соня, роззява». Поки ви тут шляпен, ваш чемодан драпен.
Останнє китайське попередження
Якщо ти народився раніше 1960 року, то ти і сам прекрасно пам’ятаєш походження цього виразу, бо не забувається таке ніколи. А от наступні покоління вже були позбавлені щастя спостерігати за протистоянням США і Китаю на рубежі 50-60-х років xx ст. Коли в 1958 року Китай, обурений тим, що авіація і флот США підтримують Тайвань, опублікував свою гнівну ноту, названу «Останнє попередження», світ здригнувся від жаху і затамував подих в очікуванні третьої світової. Коли через сім років Китай видавав вже четырехсотую ноту під тією ж самою назвою, світ вив від захвату. Так як, крім папірців з грізними словами, Китаю нічого було протиставити Штатам, Тайвань все ж зберіг незалежність, яку Пекін не визнає досі.
Місця не настільки віддалені
В «Уложенні про покарання» 1845 року місця посилань були розділені на «віддалені» і «не настільки віддалені». Під «віддаленими» малися на увазі сибірські губернії і надалі Сахалін, під «не настільки віддаленими» — Карелія, Вологодської, Архангельська області та деякі інші місця, розташовані всього в декількох днях шляху від Петербурга.
Страсті-мордасті
Слівце стало популярним завдяки Гіркому, назвавшему так один зі своїх оповідань. Але Горький, який не відзначався здібностями до словесним вишукувань, придумав його не сам, а стягнув з оптимістичною народної колискової, яка повністю звучить так:
Прийдуть Страсті-Мордасті,
Приведуть з собою Напасті,
Приведуть вони Напасті,
Изорвут серце на частини!
Ой, біда! Ой, біда!
Куди сховаємося, куди?
Загалом, якщо «Спокійної ночі, малята!» вирішать нарешті змінити свою пісенну заставку, у нас є що їм запропонувати.
Непуганый ідіот
Більшість людей, які страждають вродженим ідіотизмом, володіють тією щасливою особливістю, що їх досить важко налякати (так само як і переконати користуватися ложкою і застібати штани). Аж надто стойко вони не бажають вбирати ззовні будь-яку інформацію. Вираз же пішла гуляти з легкої руки Ільфа і Петрова, які у своїх «Записних книжках» збагатили світ афоризмом «Край неляканих ідіотів. Саме час відлякування». При цьому письменники просто зіграли пародії назва дуже популярної тоді книги Пришвіна «В краю неляканих птахів».
Ні на йоту
Йота — це літера грецького алфавіту, що позначає звук [і]. Вона зображувалася у вигляді крихітної рисочки, і часто-густо ледачі переписувачі просто викидали її з тексту, так як і без йот завжди можна було зрозуміти, про що йде мова. Ми ж не ставимо крапки над «е», правда? Автором фрази є Ісус Христос, який обіцяв юдеям, що Закон не зміниться «ні на йоту», тобто будуть виключені навіть самі незначні зміни.
Рояль в кущах
А ось ця фраза насправді авторська. Взята вона з того, що став знаменитим скетчу Горіна і Арканова «Абсолютно випадково». У цій сценці гумористи зображували принципи створення репортажів на радянському телебаченні. «Давайте підійдемо до першого випадковому перехожому. Це пенсіонер Серьогін, ударник праці. У вільний час він любить грати на роялі. І як раз в кущах випадково стоїть рояль, на якому Степан Васильович зіграє нам Полонез Огінського».
Кретин
Слова іноді стрибають від сенсу до змісту, як леви з п’єдесталів дресирувальника, і всідаються в найнесподіваніші комбінації. Ось, приміром, був у Франції лікар на прізвище Кретьєн, що означає «християнин». Не те щоб часта, але і не занадто рідкісна прізвище (у нас он цілий стан селянами, тобто християнами, назвали). Але саме цього лікаря попало вперше сформулювати діагноз «синдром вродженої недостатності щитовидної залози». Відтепер цю хворобу стали називати за прізвищем вченого «кретинізм», а хворих, відповідно, кретинами. Тобто християнами.
Танцювати від пічки
А тут ми маємо трохи сумний, але повчальний приклад того, як від цілого письменника не залишилося майже нічого. Ось тобі щось говорить ім’я Василя Слєпцова? Не переймайся, ти не один такий. Слєпцова сьогодні знають лише ерудовані фахівці з російської літератури. Йому просто не повезло: він народився і жив одночасно з Толстим, Достоєвським і іншими Тургеневыми. Ось і залишилися від Слєпцова в пам’яті народній три слова. У романі «Хороша людина» герой згадує, як у дитинстві його мучили уроками танців — ставили до печі і змушували йти танцювальним кроком через зал. А він то скосолапит, то носок виверне — і знову його женуть танцювати від печі.
Як пити дати
Було б не дуже зрозуміло, яким чином процес подавання пиття пов’язаний з поняттями «напевно» і «гарантовано», якби не збереглися списки кримінального жаргону XVIII–ХІХвеков, яких вираз «пити дати» є синонімом слова «отруїти». Бо отруєння– це дійсно один із самих надійних і безпечних для вбивці способів позбутися заважає людини.
Метати бісер перед свинями
Процес метання дрібної скляної барахла перед свинею — затія дійсно ідеальна своїй безглуздості. Але в оригінальному тексті Біблії, звідки і выцарапана ця фраза, ні окаком бісері мови не йде. Там йдеться про людей, які кидають в годівницю свиням дорогоцінний перли. Просто колись слова «перл», «бісер» і «перли» означали саме перли, різні його сорти. Це потім вже промисловість навострилась штампувати копійчані скляні кульки і обізвала їх красивим словом «бісер».
Справа пахне гасом
Так, ми теж спершу думали, що ці слова, — звичайна фраза з лексикону пожежного, який, оглядаючи обгорілі руїни, висуває версію навмисного підпалу. Так ось: нічого подібного! У афоризму є конкретний автор — відомий журналіст Михайло Кольцов, який опублікував у 1924 році у «Правді» фейлетон «Все в порядку». У фейлетоні бичуются звичаї американських нафтових магнатів, туди-сюди роздають «пахне гасом» хабара.
З родзинкою
Образ родзинки — якоїсь маленької пікантної деталі, яка надає відчуття гостроти і незвичності, — подарував нам особисто Лев Толстой. Саме він вперше ввів в обіг вираз «жінка з родзинкою». В його драмі «Живий труп» один герой говорить другому: «Моя дружина ідеальна жінка була… Але що тобі сказати? Не було родзинки, — знаєш, в квасі родзинка? — не було гри нашої життя».
Живий, курилка!
Знамените вираз, про який всі знають, що воно належить поетові Пушкіну, насправді належить не Пушкіну. Це примовка з популярної колись дитячої гри. Діти, стоячи в колі, швидко передавали один одному палаючу лучинку і наспівували: «живий, Живий курилка! Ще живий курилка!» Той же нещасний, в чиїх руках курилка потухал, вважався переможеним і повинен був виконати якесь дурне, а часом і небезпечне завдання — наприклад, підсипати суперечною Амалії Яківні нюхального тютюну в нічний чепчик.
