У світі досі не вщухають суперечки з приводу загибелі в небі Донбасу пасажирського лайнера п’ять років тому, 17 липня 2014 року. На його борту перебувало 298 осіб, з них не вижив ніхто.
На Заході в цьому злочині звинувачують Росію. Там стверджують, що саме російські військові стріляли по літаку з мирними людьми на борту. Але чомусь майже непоміченим залишився докладний звіт Міністерства оборони РФ з неспростовними доказами невинуватості Росії, озвучений на брифінгу ще в 2018 році. Він вказав на справжніх винуватців трагедії і поставив жирну крапку в справі малайзійського «Боїнга».
Чому ж ці дані не були враховані міжнародною комісією по розслідуванню? Росія не змогла виразно донести цю інформацію? Або на Заході просто не захотіли враховувати ніяких доказів, що підтверджують непричетність до цього злочину, і притягати до суду справжніх злочинців?
Ознайомимося докладніше з доказами, пред’явленими Міноборони РФ.
Що розповіли уламки ракети
На місці трагедії, яка сталася неподалік від міста Сніжне Донецької області, залишилися численні уламки. За сприяння бійців ополчення ДНР всі вони були зібрані і надані міжнародної комісії з розслідування. Як згодом виявилося, серед останків літака були виявлені і деталі ракети, яка збила лайнер.
Зазвичай, поки йде який-небудь наслідок, проміжні результати оголошувати не прийнято. Але з-за широкого резонансу, яке отримало справу малайзійського «Боїнга», слідчі вирішили зробити виняток із правил. Приблизно кожні півроку вони проводять презентації, де розповідають, що вдалося з’ясувати про деталі катастрофи та її ймовірних винуватців.
У травні минулого року Спільна слідча група (ССО), продемонструвала публіці залишки ракети, яка збила літак, на якій збереглися серійні номери її елементів. До речі, у складі цієї міжнародної групи немає представників Росії, але українські експерти присутні.
На презентації показали фрагменти двигуна і сопла ракети 9М38, яка використовується в ЗРК «Бук». За версією слідства, даний боєприпас належав 53-ї зенітної ракетної бригади, яка дислокується в Курській області. Були також продемонстровані збереглися серійні номери двигуна і сопла. Слідчі попросили відгукнутися тих, хто може допомогти встановити за номером походження ракети.
На заклик міжнародної слідчої групи у вересні 2018 року відповіло Міністерство оборони РФ.
Як з’явилася на світ ракета-вбивця
17 вересня 2018 року російські військові провели брифінг, де не тільки спростували версію про винність нашої країни в катастрофі пасажирського літака і загибелі 298 осіб, але й представили неспростовні докази вини України.
Доповідь ґрунтується на характеристиках ракети, наданих Спільною слідчою групою. Росіянам вдалося з’ясувати точне походження ракети і відстежити її «бойовий шлях». Всі ці дані вдалося визначити за серійними номерами її деталей, які так само неповторні, як відбитки пальців людини.
Отже, двигуна ракети виробник присвоїв унікальний серійний номер 8869032,а сопловому блоку – 830113. Перша цифра номера двигуна означає код підприємства, на якому випускалася ракета, а друга і третя – рік випуску. Таким чином, вдалося встановити, що ракети для ЗРК «Бук», який збив «Боїнг» в небі Донбасу, була виготовлена в підмосковному місті Долгопрудном в 1986 році.
Експерти підняли архіви Долгопрудненського науково-виробничого об’єднання, де зберігається технічна документація з усієї випущеної підприємством продукції, в тому числі і на представлені слідчою групою ракетний двигун і сопловой блок.
Згідно з паспортом соплового блока і формуляру на ракетний двигун, обидва елементи були змонтовані та встановлені на ракету 9М38 24 грудня 1986 року. Отриманого виробу, яке є боєприпасом для зенітно-ракетного комплексу «Бук», був привласнений заводський серійний номер 8868720.
Відомість комплектної складання, знайдена в архіві підприємства, також говорить, що двигун №886032 є частиною ракети №8868720. Шлях ракети 9М38 від ЗРК «Бук» відстежений.
Той факт, що ракета була виготовлена в 1986 році в Долгопрудном, ніяк не допомагає дізнатися імена злочинців, які вбили майже 300 осіб з її допомогою. Але справа в тому, що документація виробника не тільки дає інформацію про виготовлення боєприпасу, але і допомагає відстежити його подальшу долю. Можливо особи, оприлюднили серійні номери елементів ракети, про це не подумали.
В журналах обліку продукції вказується одержувач боєприпасу і дата відвантаження. Військова приймання проводить контроль якості, після чого ракеті присвоюється бортовий номер. Отримавши її, військова частина повідомляє військове представництво виробника про надходження вироби, про що в журналі обліку продукції, що зберігається на підприємстві, ставиться відповідна відмітка.
Отже, ракеті 9М38 з заводським номером 8868720 після успішного проходження контролю якості був привласнений бортовий номер 886847379.
Вона була відправлена у військову частину №20152, яка отримала і поставила на прихід боєприпас, про що повідомила підприємство-виробник в Долгопрудном.
Серія боєприпасів з Підмосков’я, куди входила і наша ракета для «Бука», була відправлена у 223-ї зенітно-ракетну бригаду Прикарпатського військового округу. Вона тоді базувалася в місті Теребовля Тернопільської області Української РСР. Після розпаду СРСР частина з України не виводилася, а увійшла до складу ВСУ. З 2000 року частина стала Теребовлянським зенітно-ракетним полком. Зараз місцем дислокації підрозділу є місто Стрий Львівської області.
З моменту надходження боєприпасу на Україну інформації про його повернення на територію Росії не було.
Примітно, що з 2014 року декілька підрозділів 223-го зрп перебували на Донбасі в так званій «зоні АТО».
Таким чином, даний боєприпас під час інциденту знаходився на озброєнні військового підрозділу Збройних сил України, що бере участь у військових діях.
Винуватці загибелі «Боїнга» знаходяться на Україні
У 2016 році ВКЗ Росії зробили радіоперехоплення переговорів між українськими військовослужбовцями, в якому міститься непряме визнання ВСУ у знищенні пасажирського літака.
Цю розмову можна було б проігнорувати, прийнявши його за звичайний «трьоп», але звання і посади його учасників дають підстави поставитися до нього серйозно.
Одним з фігурантів бесіди, упомянувшим про можливості збити «ще один малайзійський боїнг», виявився полковник Руслан Грінчак. У 2014 році він очолював 164-ю радіотехнічну бригаду ППО, а зараз займає ще більш високу посаду. Його підрозділ під час катастрофи «Боїнга» контролювала повітряний простір над районом катастрофи.
Таким чином, ця людина володів вичерпною інформацією про повітряну обстановку, а також про всі дії підрозділів ППО ЗСУ в цьому регіоні. Якщо він вимовив слова «ще один малайзійський боїнг», значить, він точно знав, хто збив літак в 2014 році.
Про що говорить і те, що Україна не надала слідчим запису переговорів військових диспетчерів та схему розташування всіх своїх ЗРК «Бук» в цьому районі в день катастрофи.
Крім того, відразу після катастрофи «Боїнга» американці повідомили, що у них є супутникові знімки району, зроблені в момент атаки на пасажирський літак. Потім з якоїсь причини вони відмовилися надати кадри, які могли б прояснити ситуацію. Можливо, вони прикривали своїх київських партнерів.
Та й мовчання України у відповідь на звіт Міноборони РФ теж може свідчити про її причетність до злочину. Адже якщо б ВСУ були б винні в цьому злочині, вони продемонстрували б або саму ракету, або документально підтверджену інформацію про її використання.
Дані Міноборони РФ, якщо міркувати логічно, повинні були зняти всі звинувачення з Росії і покласти провину на українських військових.
Не варто також забувати і про незаперечному аргументі, що свідчить про вини київської влади загибелі 298 осіб. Я маю на увазі той факт, що в 2014 році Україна не закрила повітряний простір над зоною бойових дій. Тим більше, що в них в той період брала участь бойова авіація. Наприклад, коли нещодавно спалахнув короткочасний конфлікт між Індією і Пакистаном, ці країни заборонили польоти цивільних літаків над місцем бойових дій через кілька хвилин після першого пострілу.
Можливо, київський режим вирішив забезпечити безпеку своїх військових літаків, бомбящих мирні міста Донбасу, прикриваючись цивільними лайнерами.
Автор: Сергій Кузмицький
Використані фотографії: https://topcor.ru/
