Катя Дунайська. Сестра милосердя та морської десантник

0
53

Листи в рубрику «Безсмертний полк юних» газети «Золотий ключик» приходять з різних міст і сіл нашої країни. Нещодавно прийшла звістка з Курська від Наталії Олексіївни Кугач. Вона розповіла про відважну медсестрі, Героя Радянського Союзу Катерини Дьоміної (Михайлової).

Багато військові нагороди знайшли своїх володарів вже після нашої Перемоги. Але заслуги героїв від цього нітрохи не стають менше. Так, в 1990 році звання Героя Радянського Союзу присвоїли Катерині Илларионовне Дьоміної, в дівоцтві Михайлової. Відважної фронтової медсестри, про подвиги якої на фронті ходили легенди…
Вона народилася 22 грудня 1925 року в Ленінграді. Зовсім малою, трирічною дівчинкою, залишилася круглою сиротою і виявилася в дитячому будинку. До червня 1941 року Катя закінчила 9 класів і пришкільні курси медсестер Російського товариства Червоного Хреста. І на канікулах вирушила в далекий місто Брест, в гості до брата-льотчику. Той обіцяв показати дивовижних тварин — зубрів. Дівчинка ніколи не бачила їх, адже зубрів не було в Ленінградському зоопарку…
Шлях її лежав через Москву. 21 червня Катюша сіла в поїзд, який повинен був доставити її до брата. Але вранці 22 червня потяг під Смоленськом потрапив під обстріл фашистів. І Катюша разом з іншими пасажирами пішки вирушила в Смоленськ.
Дівчинка мріяла допомагати нашим солдатам. Тому добровольцем пішла на фронт, додавши собі два роки. І в неповні 16 років стала сестрою милосердя.
Фронтовий шлях Катюші почався під Гжатському (сьогодні це місто Смоленської області називається Гагарином). Тут у вересні 1941 року вона отримала важке поранення в ногу. Лікувалася в госпіталях на Уралі і в Баку. З дитинства мріяла про море Катя попросила воєнкома відправити її на флот. Так вона опинилася на військово-санітарному судні «Червона Москва», переправлявшее поранених із Сталінграда по Волзі в Красноводськ. Каті присвоїли звання старшини. Багато подвигів здійснила сестра милосердя Катюша, яку матроси ласкаво кликали Дунайської.
Ось що написано в її нагородному листі до медалі «За відвагу»: «Будучи контуженої, надала медичну допомогу під сильним вогнем противника 17 бійцям. Винесла їх разом зі зброєю і евакуювали в тил». Контуженная дівчинка сама надавала допомогу дорослим!
А ось виписка з нагородного листа до Ордена Вітчизняної війни II ступеня: «У вуличних боях показала себе мужньо і сміливо, під вогнем противника перев’язувала поранених бійців і офіцерів — 85 осіб. Винесла з поля бою 13 чоловік»…
Катя Дунайская. Сестра милосердия и морской десантник история
Зупинимося на хвилинку, дорогі читачі. Подумаємо: звідки взялася запис про вуличних боях? Справа ось в чому. У лютому 1943 року в місті Баку з добровольців формувався 369-й окремий батальйон морської піхоти. Катерина подала прохання про зарахування до нього санітарним інструктором. Їй, звичайно, відмовили. І вольова, вперта дівчина написала лист-прохання на ім’я радянського уряду! Так і стала морським десантником.
З 369-м батальйоном Катюша з боями пройшла по водам Кавказу, Азовського і Чорного морів, Дністра і Дунаю… Нарівні з бійцями вступала в бій, відбивала атаки, виносила з поля бою поранених. Сама була тричі поранена, але при цьому показувала чудеса мужності.
…В ніч з 21 на 22 серпня 1944 року Катруся брала участь у форсуванні Дністровського лиману. Однією з перших досягла берега. Чіпляючись за коріння і гілки чагарників, дівчина видерлася на високий гребінь берега річки, допомагала піднятися іншим десантникам і витягнути важкий кулемет. За час бою надала першу допомогу сімнадцяти краснофлотцам, врятувала з води тяжкопораненого начальника штабу загону, закидала гранатами фашистський дзот, знищила двадцять гітлерівців, а дев’ятьох взяла в полон…
Під час бою за фортецю Илок, перебуваючи у воді, будучи пораненою, Катюша надавала допомогу нашим солдатам. А коли наближалися до острова ворожі шлюпки, брала автомат і відбивав атаку. За цей подвиг Катерину представили до найвищої нагороди — звання Героя Радянського Союзу. Але вона отримала орден Червоного Прапора.
Катя Дунайская. Сестра милосердия и морской десантник история
Катя Дунайская. Сестра милосердия и морской десантник история
Після війни Катерина Іларіонівна працювала лікарем в місті Електросталь Московської області. Вийшла заміж, у неї народився син Юрій. З 1976 року і до виходу на заслужений відпочинок героїня працювала в Москві. І лише в 1990 році вона отримала звання Героя Радянського Союзу. Нагорода знайшла її через 45 років!
Сьогодні Катерина Іларіонівна живе в Москві. Вона член Російського комітету ветеранів війни, Всеросійської ради ветеранів війни і праці. Про життя і подвиги відважної захисниці Вітчизни знято два документальні фільми: «Катюша» (1964) і «Катюша велика і маленька» (2008). Перший фільм завоював нагороду «Золотий голуб миру» і головний приз кінофестивалю в Лейпцигу.
Одна з глав знаменитої книги письменника Сергія Сергійовича Смирнова «Розповіді про невідомих героїв» присвячена Катерині Дьоміної (Михайлової).
Автор:Софія Милютинская