П’ять років тому ми купили мигдаль.
Коштував він дуже дорого для саджанця, тому ми довго чухали потилиці, перш ніж зважитися на таку загалом-то абсолютно не потрібну покупку.
Тому що хоча нас і казали, що все може бути, і на Марсі будуть яблуні цвісти, а вже на вашій дачі мигдаль-то практично точно буде плодоносити, але ми не вірили.
Купували заради квітів.
І через рік мигдаль зацвів.
Це було неймовірно красиво видовище, всі сусіди питали, хитали головами, до цокали язиками.
І ми вирішили, що витратили гроші не даремно.
В наступному році мигдаль раптово трохи причах, втратив яскравість фарб, але все-таки зацвів.
І на цьому все. Наша казка закінчилася.
На третій рік мигдаль ледь-ледь випустив листочки.
Більше ми мигдалю не бачили. Але ще два роки тримали на ділянці сухе деревце в наївній надії – а раптом?
Шкода було нездійсненої мрії. Дуже вже гарно цвів мигдаль в той єдиний рік, коли він дійсно цвів.
І ось, нарешті, в цьому році я вирішила – пора різати, не чекаючи перитоніту.
Але на крайній випадок вирішила ще раз почитати інтернет. І тут мені попадається на очі одна стаття, друга, третя, де автори пишуть, що в наших широтах без спеціального догляду мигдаль живе максимум три роки.
І мій досвід показав, що так воно і є – три роки, не більше.
Коротше, вирубали мигдаль. Хоч і шкода було.
Ось так тепер виглядає місце, де колись він був. Клумбу на швидку руку парканчиком символічним обнесли, щоб косити було зручніше.
Симпатично, по-моєму.
Після сумної історії з мигдалем зробила для себе висновки.
Не треба займатися якимись дивовижними для своїх місць рослинами, якщо у вас немає можливості присвячувати догляду за цими рослинами максимум свого часу і отримати натомість один тиждень цвітіння.
Краще цей час віддати тим рослинам, які будуть вам вдячні за це.
