10 червня 1944 року Червона армія розпочала Виборзько-Петрозаводскую наступальну операцію в Карелії. За її підсумками вдалося розгромити сили противника в регіоні, ліквідувати загрози Ленінграду і вивести Фінляндії з війни. Радянські військові зламали укріплену оборону противника і в найкоротші терміни звільнили Виборг і Петрозаводськ. Вже в серпні Гельсінкі офіційно попросила перемир’я.
- Штурм Карельського валу. Виборзько-Петрозаводская стратегічна наступальна операція, 1944 рік
- Wikipedia
75 років тому почалася Виборзько-Петрозаводская стратегічна наступальна операція Червоної армії проти фінських і німецьких військ. За її підсумками радянським військовим вдалося звільнити Карелію і північні райони Ленінградської області.
За чотири роки до цих подій вступив в силу Московський мирний договір, що завершив Радянсько-фінську війну. У відповідності з угодою СРСР були повернені території на Карельському перешийку й у Східній Карелії, зайняті Фінляндією в 1918-1920 роках.
На тлі поразки в так званої Зимової війни і територіальних поступок Москві у Фінляндії стався зростання антирадянських і прогерманских настроїв.
У 1940 році Берлін і Гельсінкі підписали серію міжнародних угод у сферах військової та економічної співпраці. До того часу у Фінляндії офіційно діяло представництво німецької військової розвідки абвер. Згодом відкрився пункт вербування добровольців СС і здійснювалася підготовка диверсантів з числа естонських емігрантів для проведення операцій на радянській території.
Перед нападом Німеччини на Радянський Союз керівництво рейху пообіцяло фінським партнерам передати їм частину території СРСР для створення держави Велика Фінляндія.
В союзі з Гітлером
До початку Великої Вітчизняної війни в Фінляндії була розгорнута німецько-фінська угруповання чисельністю понад 400 тис. осіб. Німецька авіація здійснювала закидання диверсантів з території Фінляндії в Радянський Союз і розвідку в прикордонній смузі.
Незабаром Гельсінкі оголосив, що знаходиться у стані війни з СРСР, після чого німецько-фінські війська перейшли в наступ на радянській території. Влітку — восени 1941 року Фінляндія окупувала більшу частину районів, втрачених у зв’язку з підписанням Московського договору.
- Фінська добровольчий батальйон військ СС
- Wikipedia
Військовий історик Юрій Кнутов розповів в бесіді з RT, що армія Фінляндії, всупереч міфам, не зупинилася на старому кордоні.
«Військові просувалися вперед, поки не були зупинені радянськими військами, зокрема, у районі ленінградських укріплень. Потім фінські солдати брали участь у блокаді Ленінграда — і несуть таку ж моральну відповідальність за смерті його жителів від голоду, холоду та хвороб, як і нацисти», — зазначив експерт.
На думку Кнутова, у керівництва Фінляндії була можливість створити зелений коридор для виведення з блокадного міста стариків, жінок і дітей, але воно свідомо не пішов на цей крок.
На початку війни з території Карело-Фінської РСР було евакуйовано близько 300 тис. чоловік і 290 промислових підприємств. В окупованій фінами частини КФССР залишилися, за різними даними, від 85 до 89 тис. радянських громадян.
«Представники народів, котрих фінни вважали спорідненими собі, отримали певні права, а слов’яни, складали приблизно половину населення окупованих територій, піддавались жорстокій дискримінації», — підкреслив історик.
За рішенням влади Фінляндії все слов’янське населення Карелії підлягало відправлення у концентраційні табори. Людей направляли на примусові роботи, зокрема на лісозаготівлі.
Кнутов зазначив, що «на 100% втілити цей задум у життя не вдалося, але за колючим дротом опинились від 24 до 30 тис. осіб».
«Це один з найбільш високих у відсотковому відношенні показників серед усіх територій, окупованих в роки Великої Вітчизняної війни. В концтабори, за різними оцінками, було укладено кожен третій або кожен четвертий житель захопленої Фінляндією частини КФССР. Росіянам та іншим представникам слов’янських народів, на думку окупантів, надалі в Карелії місця не було», — розповів експерт.
- Діти-в’язні шостого табору в Петрозаводську. Знімок військового кореспондента Галини Санько, 1944 рік
- pobeda.gov.karelia.ru
Науковий співробітник Музею Перемоги Олена Желамская заявила в бесіді з RT, що влада Фінляндії створили 14 концтаборів для мирних жителів Карелії.
«В результаті страт, катувань, голоду, епідемій за час окупації загинуло близько 14 тис. представників радянського цивільного населення», — підкреслила експерт. Крім того, в фінських концтаборах опинилися близько 64 тис. радянських військовополонених, з яких близько 19 тис. загинули, зазначила Желамская.
Фінські військові активно сприяли ведення розвідувально-підривної діяльності проти СРСР. Укомплектовані громадянами Фінляндії частини СС і охоронні загони використовувались на різних ділянках радянсько-німецького фронту і на окупованих територіях — на Північному Кавказі, Україні і в Прибалтиці.
Перший етап операції
Юрій Кнутов заявив, що на початку 1944 року блокада з Ленінграда була повністю знята, проте перебували у безпосередній близькості від міста фінські війська сковували значні сили Червоної армії.
Керівництво Фінляндії було готове вийти з війни і дав згоду на сепаратні переговори. Однак вимоги Москви повністю розірвати відносини з Берліном, видворити з Фінляндії німецькі війська і відновити кордон 1940 року здалися фінському керівництву неприйнятними. Після тимчасової стабілізації фронту в Прибалтиці Гельсінкі повністю відкинув мирні пропозиції СРСР.
- Протитанкові надовби на березі Фінської затоки. Карельський фронт, 1944 рік
- Сергій Шиманський/РІА Новини
Радянське командування прийшло до висновку, що вирішити протиріччя у відносинах з Гельсінкі мирним шляхом неможливо. У зв’язку з цим на Карельський перешийок були перекинуті військові 21-ї армії і ряд окремих артилерійських, танкових і стрілецьких підрозділів. Разом з частинами 23-ї армії ці сили повинні були відкинути супротивника від Ленінграда. Фіни, зі свого боку, обладнали в районі лінії фронту потужну систему укріплень, відому як Карельський вал.
Діяли на північ від Ленінграда фінські війська поступалися радянським за чисельністю (70 тис. чоловік проти, за різними даними, 188-260 тис. солдатів). Однак необхідність Червоної армії наступати на потужні укріплення нівелювала її чисельну перевагу.
10 червня 1944 року радянські війська почали Виборзько-Петрозаводскую стратегічну наступальну операцію. Головний удар був нанесений вздовж Виборзького шосе і виявився таким потужним, що фінське командування наказало своїм військам відходити до другої лінії оборони. Незважаючи на те що в район Виборга були перекинуті всі можливі резерви армії Фінляндії, частини 21-ї армії увійшли в місто.
«Всього десять днів знадобилося радянським військам на те, щоб зламати наймогутнішу ешелоновану оборону противника, пройти з боями близько 120 км і звільнити Виборг», — підкреслив Кнутов.
Другий етап операції
21 червня розпочався другий етап Виборзько-Петрозаводської операції. Радянські війська приступили до форсування річки Свір і провели ефективні дезінформаційні заходи. В човни і плоти було додано безліч манекенів.
- Бої Червоної армії з прориву фінської оборони під Виборгом, червень 1944 року
- РИА Новости
«Флотилію» побудували таким чином, щоб нею могли управляти всього 16 добровольців, і почали «переправу». Фіни відкрили вогонь, і незабаром їх вогневі точки були придушені нашою авіацією і артилерією», — розповів Кнутов.
За словами експерта, групування фінських військ у Карелії налічувала близько 130 тис. чоловік. На них наступали близько 184 тис. радянських військовослужбовців.
«Чисельна перевага була невеликою, а лісистий рельєф зводив нанівець ті переваги, які наші війська мали за рахунок танків і авіації. Однак бойовий дух фінів вже був підірваний — і наступ розвивався досить успішно», — зазначив Кнутов.
28 червня радянські війська звільнили Петрозаводськ, потім зламали оборону противника в районі річки Видлица. Через місяць окремі частини Червоної армії вийшли до державного кордону СРСР.
«На початку серпня наступ було припинено. Лінія фронту стабілізувалася, а вести бойові дії на території Фінляндії радянське керівництво не бажало, так як вирішив перейти до політичного шляхи вирішення проблем у двосторонніх відносинах», — розповів Кнутов.
Незважаючи на те, що фіни оборонялися на укріплених позиціях, завдяки ретельно продуманим діям командування Червоної армії вдалося мінімізувати втрати. Радянські війська втратили загиблими і зниклими безвісти близько 23 тис. осіб, а фінські — 18 тис.
На сайті Міноборони Росії повідомляється, що поразка фінських військ на Карельському перешийку і в Південній Карелії створило сприятливі передумови для розгортання Червоною армією нових наступальних операцій в Прибалтиці і на Півночі. Балтійський флот отримав свободу дій у східній частині Фінської затоки і можливість базування на островах Виборзького затоки і Бьеркских островах.
Мирний договір
25 серпня 1944 року уряд Фінляндії надіслав у Москву офіційне прохання про перемир’я. Ставка Верховного головнокомандувача видала офіційну директиву про припинення наступальних дій в районі радянсько-фінської кордону.
У вересні між Москвою і Гельсінкі було підписано угоду про припинення вогню і перемир’я. Фінляндія зобов’язалася вийти з війни, почати бойові дії проти німецьких військ на своїй території, дозволити діяльність Компартії і звільнити з в’язниць всіх антифашистів.
10 лютого 1947 року Фінляндія підписала Паризький мирний договір. Вона погодилася виплатити Радянському Союзу репарації і офіційно повернула Москві території, відторгнуті в результаті Першої радянсько-фінської війни 1918-1920 років.
На думку Кнутова, «бойові дії радянських військ в ході Виборзько-Петрозаводської операції були примусом до миру».
«Радянський Союз був налаштований великодушно до Фінляндії, і в Гельсінкі це оцінили. Довгі роки ця країна дотримувалася політики нейтралітету і була важливим торговим партнером СРСР і Росії», — підсумував історик.
