Рекламні плакати Гуму.
Головний московський універмаг (ГУМ) не просто демонстрував столичним гостям російський достаток, це був справжній торговий музей, восхищавший архітектурою, масштабами і внутрішнім оздобленням. Розквіт Гуму припало на період «відлиги». Універсальний магазин на Червоній площі, 3 знали всі. І купити тут можна було все — від товарів з державною символікою до норкових шуб. Особливо радо у ті часи ГУМ зустрічав візитерів з Крайньої Півночі – власників «довгого рубля», скуповували найдорожчі товари.
Царські надії і наполеонівський пожежа
Територія сучасного Гуму споконвіку була головним місцем московської торгівлі.
Історія легендарного універмагу йде корінням в період царської Росії. Ще в 17 столітті в торгових рядах Червоній площі була зосереджена практично вся оптово-роздрібна торгівля Москви. У ті часи між Микільської вулицею і Ильинкой неподалік від пам’ятника Мініну і Пожарському перебувало довгасте двоповерхова будівля – Верхні торгові ряди. Позаду них тіснилися невеликі дерев’яні лавки, регулярно вигоряючі після пожеж. Особливо часті випадки загорянь спостерігалися в зимовий час з-за використання прикажчиками для обігріву саморобних печей.
Правила імперією Катерина Велика мріяла збудувати замість старих торгових прилавків грандіозний будинок торгівлі в класичному стилі. Проте будівельні роботи за проектом італійця Джакомо Кваренгі велися абияк, так і не дійшовши до завершення. Остаточно поховав проект пожежа в ході наполеонівського навали.
Фешенебельний універмаг в російському дусі
Так будувався головний російський магазин.
В 1888 році в Москві оголосили всеросійський конкурс на найоригінальніший проект Верхніх торгових рядів. Старі лавки знесли, а із запропонованих варіантів будівлі перша премія дісталася Олександру Померанцеву. За пропозицією архітектора головна будівля Верхніх торгових рядів повинно було представляти собою комплекс з трьох пересічних горизонтальних і вертикальних пасажів, що з’єднують Нікольську з Ильинкой.
Навесні 1890-го стартувало будівництво, а через 2,5 роки Верхні торгові ряди з 2-ма будівлями, підземної вулицею, централізованим опаленням і окремої електростанцією були готові. Урочисте відкриття призначили на 14 грудня 1893-го. Це був не просто грандіозний проект для Москви і Росії — на той період цей пасаж став найбільшим у Європі.
ГУМ на рубежі 19-20 століть.
Реклама
Аналогом московського Гуму вважалася міланська галерея Віктора-Еммануїла (1877 рік). Але наш російський пасаж був у півтора рази більше і складніше в архітектурному плані. Верхні Торгові Ряди стали символом Нової Москви. Всередині це місце нагадувало Великий базар у Стамбулі чи Дамаску, але в «російському стилі». Змінили дрібні крамниці салони були обставлені новими меблями, рясніли дзеркалами і щедрою обробкою. На трьох поверхах торговельних можна було відшукати товари практично всіх промислово-продовольчих груп, від найдоступніших до розкішних. Парча і шовк братів Сапожниковых, салон годинників Калашникова, парфуми Боркар, кондитерська Абрикосових залучали торгові ряди найвпливовіших представників знаті.
Тут відкрили відділення московського міжнародного банку, граверну і ювелірну майстерню, перукарню, зуболікарський кабінет, ресторан, поштове відділення. Верхні торгові ряди пропонували не просто покупки, тут проводили дозвілля, відпочивали і розважалися. До послуг покупця надавалися перекладачі, камера зберігання, носильники, гардероб. Для бажаючих влаштовувалися концерти знаменитих артистів та творчі музичні вечори.
Революція, ініціативи вождів і спроби знесення
ГУМ встиг побувати символом ленінського Непу.
В революційному 1917 році торгівлю в нинішньому Цумі закрили, товар реквізували, розташувавши тут Наркомпрод Цюрупи, склад відчуженого продзагонами і їдальню для совслужащих. До 1922-го Ленін вирішив оголосити НЕП, почавши експерименти з Верхніх Торгових Рядів. 1 грудня 1921 року було підписано «Положення про Гумі», що став тепер символом нової економічної політики. Тепер тутешня діяльність невпинно контролювалася Народним комісаріатом торгівлі.
За ініціативою уряду верхні поверхи Цуму віддали під комунальне житло.
Саме в той час універмаг і отримав сучасну назву. У роки «раннього» СРСР демонструвалося повну відповідність всіх сфер життя комуністичної ідеології. Тому буржуазному споживачеві і міщанству місця бути не могло. І вже в 1930 році ГУМ знову закрили, на цей раз товариш Сталін віддав універмаг під міністерства, відомства і житло для працівників Наркомзему, Наркомфіну, НКВС, ВЦВК, Наркомату культури. Генеральний план реконструкції Москви від 1935 року передбачав розширення Червоній площі за рахунок знесення Гуму, але руйнівні починання не задалися. До речі, наступного разу Сталін спробував знести ГУМ в 1947-му, але і тоді не дійшли руки.
Радянський розквіт і «двухсотая секція» для ЦК
В Гумі був окремий зал-подіум для показів нових колекцій вітчизняних кутюр’є.
Після смерті Сталіна ГУМ розцвів і перетворився в один з найбільших магазинів не тільки СРСР, але і Європи. До часу його відкриття ранкового часто шикувалися довгі черги, які доводилося регулювати, залучаючи спецнаряды міліції. В магазині діяло 11 відділів: текстиль, взуття, готове плаття, трикотажно-білизняний, господарський, меблі та килими, головні убори та хутра, канцелярія та іграшки, культтовари. Кількість найменувань в загальному асортименті перевищував позначку 30 тисяч.
Часто на тутешніх прилавках з’являлися дефіцитні товари: італійські та фінські чоботи, польське нижня білизна, французькі парфуми, югославські сандалі, кросівки і модні сумки. На початку 1960-х в Гумі, навпроти мавзолею, відкрилася елітна двухсотая секція. Потрапляли сюди тільки за спеціальними запрошеннями — тут обслуговувалися члени ЦК, керівники міністерств, космонавти і заслужені артисти Союзу. Тутешній асортимент вражав радянських уяву, при цьому ціни тримали символічні. Бували тут і іноземці. У 1972-му ГУМ відвідав Річард Ніксон. Місцеві продавці навіть подарували його дружині Патриції павлопосадский хустку.
