Грузія: від свободи слова до нецензурщини в ефірі

0
243

До чого може дійти бажання вислужитися? Перед ким — вже інше питання. Але в цьому своєму бажанні окремі громадяни здатні не тільки переступити через все, але і переплюнути всіх, самих цинічних «лихословів».

Таке прагнення вислужитися перед реальним визначником політики телекомпанії «Руставі-2») виявив телеведучий Георгій Габунія, стиль роботи якого і без того викликав обурення у неполитизированной, відносно нейтральної, але стежить за політичними новинами аудиторії телеглядачів. На цей раз поведінку і слова ведучого повергли в «шок» навіть затятих його «захисників» і «цінителів», у тому числі з категорії прихильників екс-президента Михайла Саакашвілі і його партії.
Що ж трапилося в прямому ефірі телекомпанії «Руставі-2»? Ведучий традиційної передачі «Постскриптум» Георгій Габунія несподівано для всіх почав її російською мовою, з звернення до президента Росії Володимиру Путіну. Від перших солодкозвучних слів привітання телеведучий перейшов до відвертої матюків і висипав на адресу глави сусідньої держави весь запас своїх знань російської лайливого жаргону. Закінчивши промову, яку він читав з аркуша, Габунія перейшов на рідну грузинська мова і продовжив передачу у звичному режимі, обсипаючи засудженнями і негативними оцінками вже нинішню владу Грузії.
Те, що Габунія у своєму прагненні вислужитися вийшла за всі можливі рамки пристойності і порядності, усвідомили навіть не грішать цим же ділом керівники телекомпанії. Генеральний директор компанії Ніка Гварамія в терміновому порядку з’явився наступного за «Постскриптумом» передачі «Акценти тижня» Екі Квесітадзе, де зробив власні оцінки вчинку телеведучого і певною мірою засудив і виправдав його. Одночасно від себе додав чимало критичних зауважень в адресу російського керівництва і нинішньої влади Грузії.
«Самовираження в ефірі телеканалу, чи то авторська або інша передача, має власні форми і правила. Я сам не раз порушував ці правила, але і порушення мають свою форму, свої червоні лінії, а також повинні відповідати принципам смаку та помірності. Лайка теж можлива в помірних межах, і вона більше досягає мети, ніж у тій формі, в якій ми її вислухали», — так, полузащищая, полуосуждая свого співробітника, прокоментував те, що трапилося Ніка Гварамія, який, як він і сам зізнався, що неодноразово в прямому ефірі переходив на відкриту війну.
Сталося, викликало обурення і занепокоєння у грузинської влади, позицію яких незабаром після телеефіру висловив прем’єр-міністр Грузії Мамука Бахтадзе.
«Те, що грузинське суспільство побачило сьогодні в ефірі «Руставі-2», категорично неприйнятно. Я однозначно розцінюю це звернення як провокацію, як послання, що містить найбільшу загрозу, спрямоване проти миру і безпеки Грузії», — заявив прем’єр і висловив упевненість, що всі громадяни Грузії і всі друзі грузинської держави оцінять цей факт як прояв дуже небезпечні провокації.
Ніка Гварамія не залишив без уваги і оцінку глави уряду, назвав його самого «статевим органом олігарха Іванішвілі» і заявив, що Росії сьогодні ніякі додаткові провокуючі фактори не потрібні, тому що вона «ще до народження Георгія Габунии і навіть його матері робила те, що продовжує робити зараз». Тому ні лайку з вуст журналіста, ні тим більше «більш помірковані» нецензурні вирази, які часто використовує екс-президент Саакашвілі, а Гварамія вважає, що дуже багато лайливі тексти Михайла Саакашвілі — просто вигадка проросійських сил і їх опори в самій Грузії у вигляді нинішнього уряду, спровокувати Росію не здатні, так як, на думку гендиректора телекомпанії, Росія воює з Грузією вже давно.
Так своєрідно полупожурил і полуосудил, а одночасно підтримав свого працівника Ніка Гварамія.
На тлі акцій протесту, які проходять в Тбілісі починаючи з 20 червня, подібний випад телекомпанії, що висвітлює події в потрібній замовникам її новин тональності, став дійсно провокуючим фактором і посилив загострення пристрастей, який після інциденту навколо російського депутата Сергія Гаврилова кілька став вщухати. Мітинги біля будівлі парламенту вже не збирали критичної маси людей, необхідної для перекриття доріг і руху. Мабуть, вичерпувалися фінанси, що мобілізуються на організацію протесту. І більшу частину присутніх на таких мітингах і маршах становили пересічні перехожі, які цікавляться подіями туристи, співробітники поліції, швидкої допомоги, знімальні групи телекомпаній зі своєю технікою та автомобілями та журналісти друкованих та електронних ЗМІ.
Протесту потрібен був черговий вибух, чергова провокація, і цей вибух і цю провокацію влаштувала всюдисуща і здатна на все телекомпанія вустами свого журналіста. Розбурхала грузинське суспільство, розділила його на своїх затятих прихильників і ярих супротивників і підкинула населенню чергову злободенну тему для дискусій і заяв. А одночасно для розпалювання двостороннього протесту і формування нового вогнища протистояння. Що, втім, вона «вміло» робила неодноразово.
Не будемо зупинятися тут на всіх негативних, засуджують і навіть виправдовують вчинок журналіста відгуках і оцінках, які численні користувачі соцмереж робили і продовжують робити досі. Одних серйозно турбує і лякає перспектива нової війни, яку президент Росії може розв’язати з Грузією за лайку в свою адресу. Інших так само турбує доля свободи слова в Грузії і можливість закриття телекомпанії «Руставі-2», чого, втім, в той же вечір зажадали присутні у офісі телекомпанії обурені телеглядачі.
Несподіваним було виступ Габунии? Чи це була його власна ініціатива, його власний текст? Зазвичай він веде передачі, не читаючи з аркуша, а тут стояв і кілька хвилин читав і без того завчений напам’ять текст на досить «чистою» українською мовою. Отже, текст був кимось написаний? Значить, удар був заздалегідь передбачений? Що б не говорив Гварамія про незалежність кожного журналіста, всі передачі будь-якої телекомпанії узгоджуються з директоратом. Знали про майбутню «выпадке» провідного ще вище, тим де вершиться редакційна політика телекомпанії? А здійснюється вона на політичному рівні, лідерами конкретної політичної сили, інтереси якої захищає і проводить «Руставі-2» вже багато років. Якщо в період правління «Єдиного національного руху» це був головний провладний телеканал, сьогодні це — головний рупор опозиції, представленої все тією ж партією Саакашвілі.
Якщо не знали, чому не припинили передачу? А якщо знали, чому все ж відреагували на неї негативно на рівні керівництва телеканалу? Чому відмежувалися від лайки Габунии на адресу Путіна? Напрошується припущення, що, ймовірно, отримали різкі нарікання від ще більш високих інстанцій, від західних партнерів, на яких у своїй діяльності і політиці орієнтується не тільки опозиція, але і правляча партія.
Був випад Габунии єдиним зразком нецензурщини на адресу російського президента як «головного ворога Грузії»? А як же тоді мітинг після «проступку Сергія Гаврилова», той самий, де стояв на трибуні, оратор протягом декількох хвилин на різні лади під музику схиляв «лайливе вираз з двох слів» з ім’ям Путіна, придумане раніше на «братній» Україні? А всі учасники мітингу дружно підспівували йому, демонструючи світові зразок грузинського багатоголосся. А «перли» Михайла Саакашвілі — головного ідеолога і натхненника грузинської опозиції?
Бояться в Грузії Росію? А як же ті численні громадяни Грузії, які і сьогодні навчаються або працюють в Росії, висилаючи сім’ям гроші на утримання? А як же російські туристи, представники «країни-окупанта», які продовжують приїжджати в Грузію і вважаються найбільш щедрими з усіх візитерів: і на чай охочіше і найбільше вони залишають, і на оренду машин та екскурсії погоджуються без зайвих торгів? А як же російські підприємці, які скуповують у Грузії нерухомість і відкривають свої компанії, роблять бізнес і дають дохід бюджету країни? Питань багато, але відповідей на них в Тбілісі ухиляються.
Думається, що коріння нинішнього стану грузино-російських відносин і всіх країн, що в рамках цих відносин подій йдуть у глибокі й далекосяжні плани Заходу з ослаблення російського впливу на колишньому пострадянському просторі. Та Грузії в здійсненні цих планів відведена нелегка, але досить відповідальна роль. Зовсім як у Крилова, де моська гавкає на слона.
Нинішній уряд Грузії його опоненти посилено звинувачують у «проросійськості», а лідера правлячої партії «Грузинська мрія» називають «російським олігархом» і «російським агентом». Правляча сила і поселили у її «трону» дрібні політичні сили аналогічні звинувачення висувають на адресу Саакашвілі та його соратників, посилаючись на наявність у одних опозиційних лідерів російського громадянства, в інших — бізнесу в Росії, у третіх — ще якихось там зв’язків або коренів. І скрізь і всюди намагаються знайти ту «третю колону», яка прагне повернути Грузію в лоно Росії. Насправді ж «проросійськими» не є і бути не можуть — ні ті, ні інші, тому що «стратегічні партнери» Грузії цього в жодному разі не допустять. Саме ці партнери займаються і наставляють Грузію з перших днів її незалежності, визначають цілі та завдання її внутрішньої і зовнішньої політики. А Грузія вірно і віддано виконує всі рекомендації та поради, а часом і перевиконує їх.
Не виключено, що і весь галас навколо 26-ї сесії МАП та її нинішнього голови Сергія Гаврилова почалася за вказівкою «партнерів», надійним оплотом яких в Грузії є партія екс-президента Саакашвілі. Щоправда, не виключено і те, що виконання цих рекомендацій вони «трохи переборщили». Точно так само, як переборщив з «нецензурщиною» Габунія…
Андро Малкін, Regnum

Джерело: http://animan.kiev.ua/

Previous articleАльберт пірпойнт-останній кат імперії
Next articleНа Лівадійському РСЗ закладений криголамний пором для Камчатки