Далі ми познайомимо вас із справжнім героєм Германом Угрюмовим, який був патріотом своєї країни і єдиним адміралом у вищих ешелонах держбезпеки. За широту душі Герман Олексійович отримав прізвисько «Океан», а за заслуги перед вітчизною був удостоєний вищої нагороди – «Герой Росії».
Герман Угрюмов на початку служби на Каспійської флотилії
Військову кар’єру розпочав на Каспійської флотилії. І знову повернувся в Баку після закінчення Вищої школи КДБ. Тут народяться двоє синів Германа Олексійовича. І тут він ледве не втратить свою сім’ю, коли на вулицях азербайджанських міст почнуть різати і живцем спалювати росіян і вірмен. Першими погромами «прославиться» місто Сумгаїт, а потім вже в Баку з’являться плакати: «Росіяни, не їдьте! Нам потрібні раби і повії!», «Війна Вірменії!». Росіяни, яким в Баку вдавалося дістатися до аеропорту, не могли вилетіти в Москву – цивільні літаки завантажувалися ящиками з гвоздиками. Сезон квіткової торгівлі ніхто не відміняв.
Тоді Угрюмов врятував сотні сімей, організувавши евакуацію військовими бортами і морським шляхом. А адже за кілька років до трагічних подій він відправляв донесення в Москву, що в Азербайджані зріють націоналістичні настрої, працюють турецька і іранська розвідки. Але з центру відповіли: в Азербайджані самі розберуться.
Кримінал все зрозумів
Після розпаду в 1991 р. СРСР Угрюмова відрядили спочатку в Новоросійськ, а потім у Владивосток, де йому довелося спілкуватися з місцевим криміналітетом. Бандитські групи нападали на офіцерів серед білого дня. Мета – бойову зброю. «Батько зустрівся один на один з представниками криміналітету. І напади припинилися. Все викрадене повернули зброю. Він володів рідкісним даром переконання. І ще не міг допустити, щоб при ньому ображали жінок, дітей і старих.
Одного разу на ринку Владивостока він побачив, як рекетир перекинув у старенької ящик з зеленню – вона не заплатила йому винагороду. Він змусив здирника підняти зелень і сказав, що кожен день буде перевіряти, як той охороняє бабусю, – розповідає син адмірала Олександр. – На серйозні зустрічі батько їздив без охорони і зброї. Але з гранатою. В Баку, коли він вивозив жінок і дітей і йому довелося зустрічатися з озброєними бойовиками з Народного фронту Азербайджану, він взяв з собою гранату вперше».
З гранатою Угрюмов не розлучався і в Чечні. В кінці 90-х з Владивостока Германа Олексійовича перевели до Москви у центральний апарат керівництва ФСБ. Після вторгнення чеченських бандформувань в Дагестан і початку другої чеченської кампанії Угрюмова призначили керівником Регіонального оперативного штабу на Північному Кавказі. Під його керівництвом були «Альфа» і «Вимпел». Він розробляв операції, завдяки яким один за іншим були ліквідовані знакові командири бойовиків. А одного з них – Салмана Радуєва – вдалося взяти живим. Угрюмов особисто доставив Радуєва в Москву.
Бойовики обіцяли за голову адмірала нагороду в 16 млн дол. «В ефірі не раз перехоплювали розмови, в яких терористи обурювалися, що знову не вдалося підірвати Германа Олексійовича, хоча він був у них під носом», – розповів «АиФ» полковник запасу ФСБ Олександр Ладанюк, більше 10 років пропрацював помічником Германа Угрюмова. «Батька рятувала рідкісна професійна інтуїція, – розповідає Олександр Угрюмов. – Вже відправившись в дорогу, він часто змінював маршрут. Іноді потім посилав перевірити колишній. І завжди виявлялося, що або там фугас, або засідка. Коли він у Ханкале проводжав на чергову операцію співробітників «Альфи» або «Вимпел», то обов’язково благословляв їх хресним знаменням. І не знаходив собі місця, поки вони не повернуться».
«Океану» погано
Товариші по службі, згадуючи Германа Олексійовича, в один голос твердять, що він був розвідником від Бога. У складній ситуації брав єдино вірне рішення. Те, як він міг розгорнути здавалося б безнадійну ситуацію, викликало захоплення. «Хто бореться може програти, хто не бореться – вже програв», – говорив Угрюмов.
Операціями адмірал ніколи не керував з московського кабінету. Завжди виїжджав на місце. Так було, коли на Північному флоті вахтовий матрос, розстрілявши товаришів по службі, забарикадувався в торпедному відсіку атомного підводного човна. Погрожував підірвати атомохід, що призвело б до жахливої катастрофи. Коли не подіяли вмовляння матері, терміново доставленої з Санкт-Петербурга, Угрюмов придумав комбінацію, яку досі тримають у секреті. Результат: п’яний матрос був ліквідований, незважаючи на те, що перебував у загерметизованому торпедному відсіку.
Ліквідація злочинця була для Германа Олексійовича крайнім заходом. Треба намагатися працювати з будь-яким терористом – таким було його кредо. На перше місце адмірал ставив життя мирного населення та солдатів. Завдяки його домовленостей з чеченськими старійшинами був безкровно взято оплот бойовиків – місто Гудермес. Угрюмов зустрічався з Ахматом Кадировим, який після цього перейшов на сторону федеральних військ. Про ставлення адмірала до чеченському народу говорить лише один факт. «За місяць до смерті батько побував удома. На сімейній раді запитав, чи не будемо ми проти удочеріння чеченської дівчинки, шестирічної сироти, яку він зустрів в Ханкале. Звичайно, ми погодилися. Потім намагалися знайти цю дівчинку. Не вийшло».
Герман Олексійович пішов з життя у своєму «кабінеті» (польовому вагончику) в Ханкале 31 травня 2001 р. «Океану» погано», – передали по рації. Першу допомогу миттєво надав лікар з «Альфи». Він двічі протягом 40 хвилин «заводив» серце адмірала, але воно відмовлялося працювати. Після розтину лікарі виявили, що у адмірала в його 52 роки на серце 7 рубців від микроинфарктов, перенесених на ногах. Під час прощання з Германом Угрюмовим президент Володимир Путін запитав його вдову Тетяну, чим можна допомогти родині. «Нам би оформити прописку», – сказала вона.
Адмірал не заробив ні дач, ні квартир. При цьому своїм підлеглим навіть у найбільш кризові роки примудрявся вибивати житло. Не дарма ж за очі вони називали його «Батьком». Прописку сім’ї забезпечили. А сам адмірал, незважаючи на професійну закритість, отримав прописку в історії Російської держави – його ім’ям названо вулиці в Астрахані, Новоросійську, Грозному і Владивостоці. А в море, яке він так любив, виходить сторожовий катер «Герман Угрюмов»
Володимир Путін і Микола Патрушев на похоронах Р. А. Угрюмова.
Звідси
