У 70-ті роки минулого століття в західних країнах активно розвивався прообраз сучасної глобальної мережі, проте до Радянського Союзу інтернет дістався лише наприкінці 80-х. Тим не менш, в СРСР знайшовся чоловік, який зумів вийти в інтернет ще в 1982 році. Історія цієї людини чекає вас далі.
Анатолій Клесів
Перший радянський інтернет-провайдер був заснований в 1987-1988 роках, і до 1991 року до мережі Unix були підключені вже кілька сотень користувачів, однак найперше підключення радянської людини до всесвітньої комп’ютерної мережі відбулося майже на 10 років раніше, в 1982 році, коли більшість користувачів інтернету були американцями і європейцями.
До початку 80-х Радянський Союз залишався досить закритою країною: поїздки за кордон жорстко контролювалися, деякі книги випускалися тільки у вигляді самвидаву, існували внутрішні репресії. Одночасно з цим на Заході набирали популярність комп’ютерні мережі, що стали інструментом для вільного розповсюдження інформації.
Радянським першопрохідцем в інтернеті став 35-річний біохімік Анатолій Клесів. Він був обраний в якості учасника міжнародної наукової дискусії, яка проходила у формі обміну повідомленнями через комп’ютер.
На той момент в СРСР, як стверджує Global Voices, був встановлений тільки один комп’ютер, підключений за допомогою модему до зовнішньої мережі. Він розташовувався на території Всесоюзного Інституту прикладних автоматизованих систем поруч з Кремлем. Служба безпеки, яка охороняла пристрій, нагадала досліднику охорону ракетного військового полігону Капустін Яр, поблизу якого він жив з батьками.
Радянський ДО-340A
Клесова вибрали для того, щоб представляти країну, з-за його спеціальністю, але при цьому він був невиїзним — влада підозрювали наявність у нього проамериканських симпатій після того, як учений два роки пропрацював на запрошення в Гарвардській школі медицини.
Global Voices підкреслює, що той факт, що невиїзного вченого зробили учасником онлайн-конференції, демонструє нерозуміння справжнього значення цього заходу з боку радянських властей. Клесів фізично залишався на території СРСР, а ті факти, що сервер конференції був розташований в Стокгольмському університеті і що «прослушка» розмови була неможлива з-за новизни досвіду, були проігноровані КДБ.
Клесів незабаром отримав постійний доступ до комп’ютера і протягом декількох років залишався єдиною людиною, який його використовував в тому числі за рамками вихідної місії, обговорюючи різні питання з західними вченими без будь-якого контролю або цензури. Він мав доступ до світових новин, у тому числі тим, які замовчувалися радянськими газетами, і успішно публікував свої наукові роботи за кордоном в обхід цензури.
У 1985 році Клесів став автором першої публікації про інтернет в радянській пресі.
Зараз важко вкладається в свідомість, що протягом семи років автор цієї статті був єдиною людиною в СРСР, а також практично у всіх соціалістичних країнах, який отримав доступ до міжнародних комп’ютерних комунікацій. Важко усвідомити, що в ті часи, в першій половині 80-х років, я волею доль виявився єдиним з приблизно двох мільярдів осіб «соціалістичного табору», працюючим в тому, що тепер називається «інтернет».
Анатолій Клесів, з передмови до статті в журналі «Наука в СРСР»
В кінці 80-х заборона виїзду за кордон був знятий для багатьох громадян країни, серед яких виявився і Анатолій Клесів. Він відправився в США і привіз звідти комп’ютер IBM, який підключив до мережі через модем. Пізніше вчений переїхав у Штати, а в 2010 році видав книгу мемуарів російською мовою. У ній він описав у тому числі щоденне почуття страху, з яким йому доводилося боротися, отримуючи доступ до унікальної інформації через не контрольоване владою пристрій зв’язку.
Анатолій Клесів відомий також як автор «ДНК-генеалогії», що вивчає генетичну історію людства і визнаною поруч дослідників псевдонаукою. Існує й версія, що насправді вчений був відправлений на стажування в Гарвард по прямому напрямку КДБ.
Звідси
