Про маршала Радянського Союзу Георгія Жукова ще за життя ходило безліч найрізноманітніших чуток. Навіть після смерті воєначальника в народі з’являлися все нові і нові легенди про ті чи інші події з його життя. Наприклад, багато хто до цих пір упевнені в тому, що Жуков перехрестився перед Парадом Перемоги, і цей факт нібито зафіксований на кіноплівку. Але чи так це насправді?
Відповідальний парад
Варто відразу зазначити, що впевненість деяких в тому, що маршал Жуков осінив себе хресним знаменням, усталилася ще більше після того, як у 2015 році на параді на честь Дня Перемоги перехрестився міністр оборони країни Сергій Шойгу. Про цей факт згадує у своїй книзі «Вся кремлівська рать: коротка історія сучасної Росії» і Михайло Зигар. Важко уявити, яку відповідальність відчував Георгій Жуков, приймаючи Парад Перемоги в червні 1945 року. Саме на маршала, а не на верховного головнокомандувача була покладена ця почесна місія. Як стверджують автори книги «В. В. Сталін: у горнилі Великої Вітчизняної» Володимир Суходеев і Володимир Серебрянніков, сам Сталін доручив Жукову прийняти парад замість нього.
Втім, якщо вірити Станіславу Аверкову, автору видання «Шпигуни, створили радянський ракетобудування», на то у Сталіна були вагомі причини. Справа в тому, що, згідно зі сценарієм, в цей урочистий день Сталін мав красуватися верхи на білому коні. Однак, як виявилося, вождь не надто добре тримався в сідлі і навіть впав під час репетиції. Саме тому командування торжеством і довірили більш досвідченому в кавалерійському справі маршалу Жукову. Парад 1945 року і Жукова на білому жеребці зафіксували на плівку кінооператори.
Кадри кінохроніки
Безпристрасні камери зафіксували навіть той проміжок часу, коли Георгій Жуков ще тільки готувався до свого ефектного виходу. На кадрах кінохроніки видно, як Жуков скидає з себе шинель, яку в свою чергу перехоплює ординарець, і тільки після цього сідає на коня. Проскакав трохи по брукованому подвір’ї, маршал раптом знімає зі своєї голови кашкет. Саме в цей момент, як стверджують деякі, воєначальник і осіняє себе хресним знаменням. Однак, якщо добре придивитися, то можна побачити, що Георгій Жуков просто скидається з форменого головного убору краплі дощу.
Про цей факт, спираючись на цей відеоролик, писало видання «Мистецтво кіно» за 1985 рік: «Він (Жуков) зняв кашкет, струсив краплі дощу і пустив коня назустріч передзвону курантів». Дану версію розвитку подій, крім, звичайно, самих кадрів хроніки, підтверджує на сторінках своєї книги «Вечірня розмова» та Олена Ржевська. Причому, Ржевська уточнює, що в той день, 24 червня 1945 року, у Москві дійсно йшов дрібний дощ.
Був Жуков віруючим?
Однак, як відомо, далеко не всі чутки народжуються на порожньому місці. Звідки ж всупереч кадрів, зафіксованим безпристрасною кінокамерою, взялася легенда про те, що Жуків перехрестився перед Парадом? Справа в тому, що, на думку багатьох біографів, маршал вірив у Бога. Так, Віра Глушкова у своїй книзі «Смоленська земля» пише про те, що Георгій Жуков у роки війни завжди носив у нагрудній кишені ікону Миколи Чудотворця, а також нерідко возив по фронтах і ікону Казанської Божої матері. А в 4-ій частині енциклопедії «Полководці Великої Вітчизняної» під редакцією Н. А. Копилова наведений випадок, коли Жуков потиснув руку солдату, що встановив ікону на бруствері траншеї.
Втім, як справедливо помітив на сторінках своєї книги «Межі російської цивілізації» Володимир Большаков, точних відомостей про те, чи був Георгій Жуков насправді віруючою людиною, немає досі. Як би те ні було, перед парадом воєначальник не хрестився. Хіба що тільки подумки.
Юлія Попова
