Як нас обманюють «дружбою народів»

0
7

Мене коробить від словосполучення «братський народ». Для мене братський народ – не український, не грузинська, не польська і не литовська. Російський народ – ось мій братський народ.

knews.kg
Скандал навколо Грузії цікавий, звичайно ж, не сам по собі – він є наочною ілюстрацією нашої хибної моделі відносин з сусідами. Особливо з тими, хто колись входив до складу нашої країни, великий Росії, Російської імперії або СРСР – і має у зв’язку з цим різні «історичні образи».
Одна і та ж модель повторюється десятиліттями: нас, російський народ, переконують в любові і вірності – і одночасно з цим нещадно експлуатують. Прекрасний, але дуже ідеалістичний гасло про «дружбу народів» використовують для прикриття цинічної маніпуляції і обману, а часом навіть зради. Багато давно зрозуміли, що Росія – потужна і сильна держава, а поблажливість – це привілей сильних. І багато цієї поблажливістю безсоромно досі користуються.
Хіба не безкорисливою дружбою і солідарністю з православними братами-слов’янами Росія керувалася, коли звільняла від турків Болгарію? І чого ми дочекалися? Того, що болгари воювали проти нас разом з Гітлером.
Хіба не цар Петро купив Прибалтику у Швеції, хіба не захищала Росія місцеве населення, хіба не були Прибалтійські республіки найбільш процвітаючими в СРСР, «вітриною для Заходу»? Чого ж ми бачимо у відповідь? Найбільш русофобські політичні режими на пострадянському просторі.
Хіба не за саме існування Польщі і польського народу загинули сотні тисяч радянських солдатів? А тепер польське керівництво обговорює будівництво біля наших кордонів відразу шести американських баз, спрямованих проти Росії – і навіть готовий платити гроші за це.
Хіба Казахстан не знайшов свою державність лише завдяки національній політиці більшовиків (як і свою писемність)? А тепер керівництво цієї молодої країни переводить цю писемність на латиницю.
Хіба не завдяки Леніну, Сталіну і Хрущову Україна отримала всю свою гігантську територію, населення і промисловість? І що ми бачимо у відповідь? Приниження багатомільйонного російського населення, знищення російської мови, агресію проти Донбасу, теракти в Криму.
І нарешті, та сама Грузія. Не будемо згадувати детально про Георгіївському трактаті і про те, що все населення тодішнього Грузинського царства було б фізично знищено – якщо б не Росія. Але хіба не позамежний це цинізм: заявляти про добросусідство, кавказькому гостинність – і розстрілювати наших миротворців? Адже грузинські миротворці стріляли російським в спину. Відправляти до нас власних злодіїв у законі? Хвалитися продажем в Росію не вина, а помиїв?
Занадто багато зради від тих, хто називав нас колись братами. Чим більш лояльними і відкритими ми стаємо, тим більше нахабніють наші сусіди. У Прибалтиці вже проводять навчання навіть не по «захисту від Росії» – ні, до нападу на Росію. Та й гасло про «дружбу народів» насправді давно убитий – наприклад, законом про загальну мобілізацію. Хіба можна назвати братом прийшов на Донбас карателя, якому вручили зброю для вбивства власних співвітчизників? З одного боку, він начебто брат, але насправді – вбивця. Причому вбивця тих, хто дійсно складає зі мною один народ – російський.
Росіяни – дуже жалісливі, дуже чуйні, надто довірливі. Щиро відзиваються на будь-які слова про дружбу. Події в Грузії стали ще одним прикладом того, що довіру між народами підірвана, і підривали його – не ми. Ми весь час думаємо, що за хороше ставлення нам дадуть відповідь взаємністю – і весь час натикаємося на зраду. А наше відкрите і тепле ставлення приймають за слабкість.
Ось чому мене коробить від словосполучення «братський народ». Ось чому для мене братський народ – не український, не грузинська, не польська і не литовська. Російський народ – ось мій братський народ.
Пора і нам нарешті навчитися витягувати уроки історії. Зняти рожеві окуляри і згадати хрестоматійну фразу Олександра III про те, що серед союзників у нас тільки наші армія і флот. Вони ні на йоту не втратили свою актуальність. І змінити нарешті відносини з сусідами. Напевно, безкорислива дружба – це все-таки поняття, більш відповідне для опису відносин між людьми. А між народами і країнами повинні бути добрі, але взаємовигідні відносини.
Андрій Колесник
ветеран спецназу ВМФ, депутат Держдуми VI скликання, депутат Калінінградській облдуми