Важкий танк ІС-2 («Йосип Сталін другий») мав найбільш потужне озброєння і бронювання серед усіх радянських танків, які взяли участь у боях Великої Вітчизняної війни. По озброєнню він перевершував будь-який вид танків Другої світової війни, за винятком радянського же КВ-2. ІС-2 став одним із символів Перемоги.
Історія створення
Перед початком Великої Вітчизняної війни Червона армія мала якісне перевага матеріальної частини бронетанкових військ над вермахтом. На озброєнні у неї були потужні середні танки Т-34 і важкі танки «Клим Ворошилов» КВ-1 і КВ-2, аналогів яких у німців у той час не було.
Німецькі військові фахівці почали посилювати броню і озброєння танків Т-ІІІ та Т-IV. В серпні 1942 року на Східному фронті з’явився німецький важкий танк T-VI «Тигр». Своїм 88-мм знаряддям він пробивав броню будь-якого радянського танка. Влітку 1943 року німці почали використовувати новий середній танк Т-V «Пантера», який з озброєння і бронювання авіаквитків перевершував радянський Т-34.
Радянським військам, у свою чергу, потрібні були нові, потужніші й досконаліші танки. Одним із шляхів такого посилення стало подальше вдосконалення основного бойового танка Т-34. З грудня 1943 року на нього стали встановлювати 85-мм знаряддя, аналогічну за своїми характеристиками німецької 88-мм гармати.
Проміжними ступенями на шляху створення ІС-2 стали важкі танки КВ-85 і ІС-1, обмеженими серіями випускалися в 1943 році. Випробування показали недостатність устанавливавшейся на них 85-мм гармати для успішної боротьби з новими німецькими танками, і тоді ж було прийнято рішення озброювати ІС 122-мм знаряддям. Так, у грудні 1943 року з’явився на світ ІС-2.
Переваги і недоліки
122-мм гармата виявилася достатнім засобом для того, щоб успішно вести боротьбу на різних дистанціях не тільки з «Тиграми» та «Пантерами», але і з появою у німців з серпня 1944 року модифікацією «Тигра» «Королівський тигр» з посиленим бронюванням. Хоча в ІС-2 не вдалося поєднати міць озброєння і бронювання з високою швидкістю пересування, і танк вийшов важким, все-таки його прохідність була якісно вище, ніж у німецьких важких танків. Для порівняння: при масі в 46 тонн ІС-2 був істотно легше не тільки «Королівського тигра» (70 тонн), але і звичайного «Тигра» (57 тонн), і приблизно дорівнює «Пантері» (45 тонн).
Високими достоїнствами і відрізнялася надійністю і ходова частина ІС-2. Генерал вермахту Ф. Меллентин, детально проаналізував дії бронетанкових військ під час Другої світової, зазначав, що взагалі «російські конструктори танків добре знали свою справу. Вони зосередили всю увагу на головному: мощі танкової гармати, броньовий захист і прохідності. Під час війни їх система підвіски була набагато краще, ніж в німецьких танках і танках західних держав».
Головним недоліком ІС-2 була низька скорострільність 122-мм гармати (максимум 3 постріли в хвилину) з-за її роздільного заряджання. Боєкомплект танка також був незначний: 28 снарядів. Поступався ІС-2 середнім танкам в маневреності: максимальна швидкість 40 км/год при 50 км/год у «Пантер» і 55 км/ч у Т-34-85. З цих причин ІС-2 не були ударною силою при прориві ворожої оборони, а використовувалися головним чином для відображення флангових контратак противника.
Бойове використання
Той же Меллентин зізнавався, що ІС-2 “заподіяли багато неприємностей нашим “тиграм””. Бойове хрещення ІС-2 відбулося в квітні 1944 року при відображенні німецького контрнаступу під Тернополем. Літопис боїв з використанням ІС-2 повна епізодів, коли ці танки завдавали великої втрати переважаючим бронетанковим силам противника, несучи при цьому значно менші втрати. Поява у німців «Королівських тигрів» у боях на Сандомирському плацдармі в серпні 1944 року не внесло істотних змін у розстановку сил. Відомий випадок, коли гвардійський важкий танковий полк, відображаючи німецький контрудар, знищив шість «Королівських тигрів», втративши лише три своїх ІС.
Важливу вогневу підтримку ІС-2 надавали радянським військам під час вуличних боїв за Будапешт і Берлін. Правда, в місті важкі танки виявлялися вельми уразливими для «фаустпатронів» супротивника.
У 1943-1945 рр. радянська військова промисловість випустила, за різними даними, від 3385 до 3750 танків ІС-2. Для порівняння: військова промисловість Німеччини підконтрольної рейху Європи виробила лише 1355 «Тигрів» і 487 «Королівських тигрів».
Повоєнна доля
Танки сімейства ІС продовжували удосконалюватися. Ще до кінця війни був запущений в серійне виробництво новий танк ІС-3. Він не встиг взяти участь в боях в Європі, але, за деякими даними, кілька одиниць цього танка брали участь у японської кампанії в серпні 1945 року. ІС-3 відрізнявся більш раціональною формою вежі і лобової частини. Згодом багато таких машин було поставлено в Єгипет, де вони в 1967 році були всі знищено американськими М48, так як до того часу неабияк застаріли морально.
Подальшим розвитком серії став ІС-4, обмежено випускався в СРСР в 1947-1949 рр. Його виробництво було припинено із-за виявлених дефектів ходової частини. Останнім танком сімейства став ИС-7, але роботи над ним не пішли далі кількох досвідчених екземплярів. Радянська армія пішла по шляху інших армій світу – створення одного основного бойового танка замість декількох типів. Таким чином, ІС-2 виявився не тільки самим вдалим важким танком Другої світової, але й останнім вдалим танком такого типу, які взяли участь у боях.
Що стосується самого ІС-2, то він ще довго стояв на озброєнні Радянської армії. У 1957 році він пройшов істотну модернізацію, яка полягала в заміні двигуна і багатьох елементів ходової частини і конструкції. ІС-2 поставлявся в Північну Корею і Китай, де взяв участь в Корейській війні 1950-1953 рр. Є непідтверджені дані про те, що кілька цих танків були перепоставлены Китаєм в Північний В’єтнам, де вони брали участь у відбитті американської агресії в кінці 1960-х рр. Ще кілька танків були поставлені на Кубу для відображення очікуваного американського вторгнення.
У Радянському Союзі танки ІС-2, незважаючи на те, що поступалися за характеристиками новим основних бойових танків будь-якого ймовірного противника, також знайшли застосування. На кордоні з Китаєм багато з них були переобладнані в нерухомі броньові вогневі точки. Бували ІС-2 задіяні й у військових маневрах аж до 1980-х років. Частина танків, як і масових танків періоду війни Т-34-85, довго перебувала в стратегічному резерві. Тільки у 1995 році ІС-2 були остаточно зняті з озброєння Російської армії і порізані на метал, за винятком кількох музейних і меморіальних примірників.
Ярослав Бутаков
