Секретні обєкти СРСР. Як їх будували і як вони виглядають тепер?

0
61

Після розвалу Радянського Союзу багато об’єктів, які були засекречені, прийшли в запустіння. Що з ними відбувається зараз?

РЛС «Дуга». Панорама комплексу антен об’єкта в місті Чорнобиль-2. Сучасний вигляд. / Commons.wikimedia.org
Влада СРСР не скупилися на фінансування проектів, які повинні були забезпечити силу і могутність комуністичного ладу, а якщо потрібно, то й захистити його. Але на початку 1990-х величезна країна розпалася, деякі військові та наукові об’єкти відійшли щойно сформованим державам — вчорашнім союзним республікам. Інші ж виявилися просто закинуті.
Біохімічний полігон «Бархан»
З 1942 по 1992 р. на острові Відродження, який знаходився посеред Аральського моря, розташовувався військовий біохімічний полігон. Його умовна назва — «Бархан». Протягом півстоліття там проводилися випробування бактеріологічної зброї на піддослідних тварин — собак, мавп, овець, коней. Зразки препаратів постачали з усіх військових біохімічних лабораторій СРСР — Степногірська, Кірова, Свердловська-19, Омутнинска, Сергієва Посада, Оболенска.
Об’єкт ретельно охоронявся, доступ стороннім особам на острів був суворо заборонений. Ступінь секретності була така, що більшість співробітників, які брали участь в обслуговуванні полігону, навіть не знали, де вони працюють.
На острові був розташований цілий комплекс біоінженерних інститутів — корпусу і лабораторії, віварії, склади обладнання. У містечку для військових вчених були створені дуже комфортні умови. Але в 90-е рр. все змінилося. У 1992 р. президент Борис Єльцин видав указ про закриття полігону. Військовий контингент був перенаправлений в Кіров, а биолаборатория демонтована.
Якими саме дослідженнями займались вчені на острові Відродження, зараз вже ніхто не скаже. Обладнання розтягли мародери, забравши все, що являло хоч якусь цінність. Залишилися лише занедбані будівлі.
До речі, в 1995 р. на полігон приїжджали американські військові бактеріологи — їх запросили влади Узбекистану і Казахстану, яким після розпаду СРСР належить територія острова. Іноземці взяли проби з декількох могильників і з’ясували, що спори сибірської виразки, з якими працювали радянські вчені, повністю не загинули і зберігали деяку небезпеку.

Установка «Двіна» в Латвії
З 1964 р. в лісах під Кекавой (в 17 км від Риги) перебував ракетний комплекс — чотири пускові шахти глибиною 35 м, підземний командний пункт, сховища компонентів палива і зали для обладнання.
Об’єкт збудували в 1964 р. Але у другій половині 1970-х ракети Р-12 і Р-12У почали знімати з озброєння у зв’язку з розгортанням систем РСД-10, і в першу чергу ліквідували ракетні комплекси з шахтними пусковими установками. Так «Двіна» стала більше не потрібна радянської влади.
Після розпаду СРСР шахти в латвійських лісах і значна частина приміщень виявилися частково затоплені і розграбовані. Весь метал зрізаний. Знавці екстремального туризму попереджають, що ходити на цей занедбаний об’єкт без супроводу досвідченого гіда небезпечно. І справа не тільки в тому, що шахти заповнені водою. Кажуть, з їхніх надр можуть вириватися випаровування отруйного ракетного палива — гептилу.

Колишній ЗКП під Аксаем
Запасний командний пункт Північно-Кавказького військового округу (ЗКП) був побудований в 50-60-х рр. минулого століття, коли СРСР готувався до масштабної ядерної війни і в околицях великих міст зводили підземні заглиблені пункти командування різними видами військ.
Всередині пагорба на Мухіної балці (це місце розташоване в районі Аксая в Ростовській обл.) були прокладені тунелі заввишки 8 м і довжиною 85 м. Їх спроектували таким чином, щоб споруда могла вціліти навіть при прямому попаданні атомної бомби. Двоярусний бункер мав розгалужену систему коридорів з герметичними дверима, безліч кімнат і великих залів. Офіційно вважалося, що гігантська споруда призначена для ремонту і зберігання бронетехніки. Але проводилися там і дослідження підземних вибухів.
В будівлі колишнього командного пункту досі ведуть круглі отвори-прорізи. Але з середини 1980-х ніяких випробувань тут не проводилося. А в 1993 р. він був остаточно закритий. Місцеві мешканці вивезли з приміщень меблі та сантехніку. У 1998 р. на території занедбаного бункера відкрито військово-історичний музей. Тепер сюди в якості туриста може легально приїхати будь-хто охочий.

РЛС «Дуга» («Російський дятел»)
Для того, щоб своєчасно виявляти запуски міжконтинентальних балістичних ракет, радянське військове командування прийняло рішення про створення системи раннього попередження «Дуга». Вона була заснована на двох вузлах, розташованих в різних частинах СРСР: перший знаходився в Чорнобилі (нині Україна), другий — поблизу Комсомольська-на-Амурі.
Пуски ракет передбачалося визначати за стартовим спалахів, випромінювання яких повинно відображатися іоносферою (верхньою частиною атмосфери). Тому розміри споруд вражали: антени складалися з 30 щогл, які у висоту доходили до 150 м, у довжину ж конструкція досягала 800 м. Можливості проекту на той момент були унікальними — технологія дозволяла вченим і інженерам зазирнути за горизонт. Статус особливої таємності об’єкта зберігався до середини 1980-х.
Антена під Чорнобилем споживала дуже багато енергії — саме з цієї причини вирішили будувати біля атомної електростанції. Поряд з радаром розташувався гарнізон, де жили військові та їхні сім’ї. Містечко назвали Чорнобиль-2.
Станція видавала в ефірі характерний звук, схожий на стукіт, і в лексиконі передбачуваного супротивника вона отримала прізвисько Russian Woodpecker («Російський дятел»). Її взяли на бойове чергування в 1985 р., через рік модернізували систему. Проте в тому ж році сталася аварія на Чорнобильській АЕС, і робота РЛС «Дуга» була припинена. Закрили її не відразу — до 1987 р. станція залишалася законсервованою. Але з часом стало ясно, що нести бойове чергування там неможливо. Керівництво країни прийняло рішення завершити проект. Основні вузли демонтували і відвезли в Комсомольськ-на-Амурі. Але величезні радіощогли, що підносяться над лісом, залишилися — їх видно з будь-якої точки зони відчуження Чорнобильської АЕС.

«Нора» в Криму
Біля Запасного командного пункту Чорноморського флоту (ЗКПЧФ) було ще три назви — «Об’єкт № 221», «Алсу-2» (на честь розташованого поруч урочища) і «Нора». Звідси повинно було вестися управління бойовими діями радянських кораблів в Чорному морі в разі війни.
Будівництво надсекретного об’єкта почали в 1977 р., але так і не завершили, хоча залишалося зовсім небагато — провести оздоблювальні роботи і завести обладнання. Але на дворі вже був 1992 р., Крим залишився у складі України, а їй величезний бункер виявився не потрібен. Об’єкт законсервували, не знаючи, яке застосування йому знайти. Потім охорону зняли і тим самим відкрили доступ мародерам…
Споруда знаходиться на глибині понад 200 м, а його підземна частина складається з чотирьох ярусів. У тунелях спокійно проїжджають вантажівки або два легковики поруч. Будови на поверхні були ретельно замасковані. Скажімо, два входи, які ведуть в «Нору», — це бетонні плити, на яких фарбою намальовані віконні прорізи. Здалеку схоже на житловий будинок.
На вершині гори розташовані виходи вентиляційних шахт діаметром 4,5 м. Вони також замасковані — перекриті бетонними будівлями.