У кінофільмі «Інтердівчинка» (у повісті — теж) є презанятный персонаж, що з’являється в одному лише епізоді. Це — Наташка-школярка, про яку в книзі сказано так: «Гидка дівка, нахабна. Ще сімнадцяти немає. З восьмого класу почала ходити. Зараз в десятому. Морда протокольна – на що мужики падають?!» Я не буду розбирати правову сторону питання — щодо віку «дами з камеліями» та інших наслідків «спілкування» з дівчиною, яка почала «ходити» аж з восьмого класу.
Мене зацікавило інше — соціальний статус Наташки. У повісті він не прописаний взагалі — просто шалава. У фільмі є нюанс. На відміну від її «колег», вона ні в чому спочатку і не потребувала. Решта пішли на цей принизливий і небезпечний крок за гострого бажання мати шмотки, як в каталозі і, що називається «красиво жити» – в сенсі речей і грошей. Наташки батько — професор і, як вона презирливо видає: «Африкановед».
