Останні новини України сьогодні — 27 червня 2019

0
12

Огляд: останні новини України та Південно-Східної України сьогодні 27 червня 2019.
«Влада не піде проти націоналістів»: як українськими вулицями намагаються повернути «російські» назви
Мер Києва Віталій Кличко та голова українського Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович заявили, що будуть боротися за те, щоб проспекти Московський і Ватутіна в Києві були названі на честь Степана Бандери і Романа Шухевича. Раніше Окружний суд Києва скасував рішення столичної влади про перейменування цих вулиць за процедурних порушень та широкого громадського резонансу. При цьому харківська влада повернули колишню назву одному з міських проспектів — тепер він знову носить ім’я маршала СРСР Георгія Жукова. За словами джерел RT в українських політичних партіях, після поразки Петра Порошенка на президентських виборах націоналістичний пресинг щодо судів і органів місцевої влади ослаб. Однак опитані RT експерти сумніваються, що процесу декомунізації буде дано зворотний хід.

Мер Києва Віталій Кличко заявив, що буде боротися проти повернення Московському проспекту і проспекту генерала Ватутіна їх історичних назв. Напередодні Окружний адміністративний суд Києва скасував рішення Київської міської ради про перейменування їх у проспекти Степана Бандери і Романа Шухевича.
«РЕВАНШУ НЕ БУДЕ! МИ ГОТУЄМО АПЕЛЯЦІЮ НА РІШЕННЯ ОКРУЖНОГО АДМІНСУДУ КИЄВА, ЯКИЙ СКАСУВАВ РІШЕННЯ КИЇВРАДИ ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ДВОХ ПРОСПЕКТІВ», — ЦИТУЄ ЗАЯВУ КЛИЧКА ІНТЕРФАКС-УКРАЇНА.
Про прагненні зупинити «реванш» заявив і директор Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. Він також має намір подавати апеляцію на рішення суду.
«На жаль, ми живемо в країні, де суди вичікують зміни політичної ситуації і у відповідності з цим приймають рішення. Саме таким мені здається рішення, яке було прийнято 25 червня. Воно є елементом якогось проросійського реваншу в Україні», — заявив В’ятрович в ефірі Oboz.tv
У свою чергу, в опублікованому на сайті судового органу повідомленні стверджується, що Київський окружний суд частково задовольнив позов громадських об’єднань «Єврейська правозахисна група» та «Антифашистська правозахисна ліга», які вимагали скасування перейменування.
Причиною в суді назвали порушення процедури та відсутність належного обґрунтування того, чому київські проспекти повинні носити імена діячів українського націоналістичного руху. Відзначили в суді і «широкий громадський резонанс», а також наявність підписаних городянами петицій проти перейменувань.
«Стали менше боятися»
Рішення про перейменування Московського проспекту Київська міськрада ухвалила в 2016 році, а проспект Ватутіна вирішили перейменувати в 2017-м. Тоді ж громадськість почала боротьбу проти скандальних ініціатив.
Справа в тому, що і Степан Бандера, і один з засновників Української повстанської армії (УПА*) Роман Шухевич у роки Великої Вітчизняної війни співпрацювали з гітлерівцями. Однак в офіційній українській історіографії їх вважають національними героями. При цьому значна частина населення таку точку зору не поділяє.
Микола Ватутін, на честь якого був названий один з проспектів в Києві, в 1943 році в якості командувача військами 1-го Українського фронту брав участь у визволенні Києва і значній частині України від німецько-фашистських загарбників. Радянський воєначальник загинув в 1944 році після нападу бойовиків УПА на його машину. Він був похований в Києві. Після державного перевороту на Україні в 2014 році пам’ятники Ватутіну, включаючи розташований на його могилі пам’ятник скульптора Е. В. Вучетича, неодноразово профанували українськими націоналістами.
За словами Віталія Кличка, перейменування Московського проспекту і проспекту Ватутіна проходили в рамках процесу «декомунізації», в основу якого лягли чотири закони, підписаних Петром Порошенко в 2015-м. Вони передбачали боротьбу з радянською спадщиною. Результатом активної діяльності в цьому напрямку став не тільки знесення пам’ятників, заборона компартії і комуністичної символіки, але і масова зміна географічних назв, які далеко не завжди були пов’язані з комуністичною ідеологією.
Так, на Україні з’явився місто Дніпро (колишній Дніпропетровськ) і Кропивницька область (колишня Кіровоградська), вулиця Джона Маккейна (колишня Івана Кудрі) а також вулиці, названі на честь Бандери і Шухевича.
«Новому президенту доведеться зайнятися націоналістами, які останні роки формували порядку денного для всієї країни. Населення від незрозумілих людей в масках і з битами в руках вже давно стомилася. Їх безкарного поведінки пора покласти край», — заявив представник «Батьківщини».
«КИЯНИ НЕ ЗРАДІЛИ ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ВЕЛИКОГО МОСКОВСЬКОГО ПРОСПЕКТУ НА ПРОСПЕКТ ІМЕНІ СТЕПАНА БАНДЕРИ. ВСІ ЦІ РІШЕННЯ НАВ’ЯЗУВАЛИ НАСЕЛЕННЮ. ПІСЛЯ ЗМІНИ ПРЕЗИДЕНТА ВСЯ ЦЯ ІСТОРІЯ ПІШЛА НА СПАД», — СТВЕРДЖУЄ СПІВРОЗМОВНИК RT.
У той же час директор київського Центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський у розмові з RT засумнівався, що київські топоніми зазвучать по-старому.
«Люди, що приймають рішення по даних питаннях, стали менше боятися тиску влади, — вважає Погребинський. — Але і активісти, які домагалися перейменувань, теж стали менше боятися. Так що справа ще далека від завершення».
Передвиборчий фактор
З рішенням Київського окружного суду співпало ще одна знакова подія. У Харкові, як повідомляють українські ЗМІ, на будівлях робітники почали встановлювати таблички з назвою проспекту Жукова. 21 червня мер міста Геннадій Кернес підписав рішення міської ради щодо повернення цієї назви колишньому проспекту Петра Григоренка. Раніше Кернес пообіцяв відновити зруйнований націоналістами пам’ятник радянському полководцю. На думку Володимира В’ятровича, це стало ще одним проявом «проросійського реваншу».
«НА СХОДІ КРАЇНИ ЛЮДИ НЕ ПІДТРИМУЮТЬ НАСИЛЬНИЦЬКУ УКРАЇНІЗАЦІЮ, ВИСТУПАЮТЬ ПРОТИ НАВ’ЯЗАНИХ ЇМ ГЕРОЇВ. НАЙСМІЛИВІШИМ ВИЯВИВСЯ МЕР ХАРКОВА ГЕННАДІЙ КЕРНЕС. КЛИЧКО, ЗВИЧАЙНО, ОБІЦЯЄ ЗНОВУ ПЕРЕЙМЕНУВАТИ ПРОСПЕКТИ. АЛЕ НАСПРАВДІ ВІН ПРОСТО НЕ ХОЧЕ ВТРАТИТИ ВИБОРЦІВ-НАЦІОНАЛІСТІВ», — ВВАЖАЄ ДЖЕРЕЛО RT РАДИКАЛЬНОЇ ПАРТІЇ.
Однак, як відзначають експерти, мер Харкова також розраховує на те, щоб отримати якомога більше народної підтримки: просто він займає іншу електоральну нішу, ніж Кличко.
21 липня в Україні пройдуть дострокові Вибори у Верховну Раду. Кернес входить у першу десятку партії «Опозиційний блок». Ця політична структура орієнтована на електорат південного сходу країни, але, на відміну від своїх головних конкурентів на цьому полі — блоку «Опозиційна платформа—За життя» Юрія Бойка та Віктора Медведчука, — поки не може похвалитися високими електоральними рейтингами. Якщо за «Опозиційну платформу—За життя», згідно з даними останнього опитування соціологічної групи «Рейтинг», готові голосувати 12,1% українців, то за «Опозиційний блок» — менше 2%, і в Раду за партійними списками депутати цієї політичної сили навряд чи зможуть пройти.
Последние новости Украины сегодня — 27 июня 2019 украина

  • Мер Харкова Геннадій Кернес
  • РИА Новости
  • Павло Пахоменко

«Кернес влаштовує перейменування в рамках своєї виборчої кампанії, — зазначив у розмові з RT політолог Ростислав Іщенко. — Щоб зібрати голоси хоча б у мажоритарних округах, йому потрібно демонструвати певні кроки. Тому Кернес і затіяв історію з перейменуванням проспекту Жукова».
Що характерно, партія «Удар» Віталія Кличка також може сподіватися лише на проходження в Раду за мажоритарними округами, так як відмовилася від участі у виборах за партійним списком. «Ударники» Кличка висуваються на Західній Україні, де традиційно сильні націоналістичні настрої.
Владна двозначність
Як відзначають експерти, українські політики на місцях активно стежать за зміною політичної кон’юнктури. Крім Кернеса і Кличко показовий приклад мера Дніпра Бориса Філатова. В минулому міський голова був вірним соратником олігарха Ігоря Коломойського і обіцяв «повісити» прихильників проросійської орієнтації, потім став підтримувати Петра Порошенка на виборах 2017 року говорив дніпрянам про «мосту імені Степана Бандери», відзначають політологи. Тепер же мера звинувачують у затягуванні слухань щодо перейменування вулиці Отто Шмітта у вулицю Бандери з метою саботувати акт декомунізації.
«Весь цей процес декомунізації, ймовірно, буде згортатися. У оточення Зеленського немає цього «патріотичного» угару. Сподіваюся, новий президент буде думати про добробут людей і ремонту житлофонду, а не про гасла», — припустив у розмові з RT представник партії «Самопоміч».
Водночас з оточення Зеленського надходить суперечлива інформація щодо ставлення нового лідера до повернення колишніх назв або черговим перейменувань. Так, його прес-секретар Юлія Мендель виступила за те, щоб пам’ять Георгія Жукова була увічнена в Харкові, але як виключення із процесу декомунізації. Представник президента в Раді Руслан Стефанчук в інтерв’ю РБК-Україна обіцяв, що ніякого «відкату» в декомунізації не буде, але на питання про проспекті Степана Бандери в Києві заявив, що хотів би бачити більше назв вулиць, які «не викликають конфлікту». Остаточно всіх заплутав сам Зеленський, заявивши 20 червня, що виступає за «декомунізацію регулювання».
На думку Ростислава Іщенка, «боротьба з усім російським», символами спільної з Росією історії під вивіскою «декомунізації» на Україні продовжиться і за Зеленском. Тим більше, що націоналісти в особі того ж В’ятровича вже закликають почати «деколонізацію» — ліквідацію символіки, пов’язаної вже не з Радянським Союзом, а з Російською Імперією.
«Влада України спираються на праві націоналістичні сили. Цим силам потрібно демонструвати якісь перемоги, — зазначає експерт. — Тому вони спочатку ламали пам’ятники Леніна, які закінчилися, тепер займаються перейменуваннями».
За словами Михайла Погребинського, при Зеленском влади в Києві будуть намагатися догодити всім: і націоналістам Заходу і жителям Південного Сходу країни, у яких інше уявлення про історію, її героїв і національних символах.
«НЕ ДУМАЮ, ЩО ДЕКОМУНІЗАЦІЇ БУДЕ ДАНО ЗВОРОТНИЙ ХІД, — ВВАЖАЄ ПОГРЕБИНСЬКИЙ. — ЩО СТОСУЄТЬСЯ ЗАХОДУ УКРАЇНИ, ТО ТАМ ВСЕ ЗАЛИШИТЬСЯ ТАК, ЯК Є. ВЛАДА НЕ ПІДЕ ПРОТИ НАЦІОНАЛІСТІВ. А НА СХОДІ І ПІВДНІ МОЖУТЬ ВІДБУТИСЯ ЗМІНИ».
* «Українська повстанська армія» (УПА) — українська організація, визнана екстремістською і заборонена на території Росії (рішення Верховного суду РФ від 17.11.2014).
«Це неправильно — розвернутися і піти»: У партії Зеленського не погодилися з виходом України з ПАРЄ
Последние новости Украины сегодня — 27 июня 2019 украина
З рішенням делегації України залишити ПАРЄ після того, як Росія була повністю відновлена в своїх правах в цій організації, не погодилися в партії Зеленського «Слуга народу». «Це неправильно — розвернутися і піти», — сказав Дмитро Разумков.
На думку голови партії, рішення про відхід було приймати недоцільно. Як роз’яснив Разумков, на таких майданчиках, коли «Слуга народу» стане представником парламенту, можна буде «відстоювати інтереси України».
«ТОМУ ЦЕ НЕКОНСТРУКТИВНО, НЕПРАВИЛЬНО — РОЗВЕРНУТИСЯ І ПІТИ, НЕЗВАЖАЮЧИ НА ВСІ ПОДІЇ, ЯКІ, НА ЖАЛЬ, ВІДБУЛИСЯ», — СКАЗАВ РАЗУМКОВ В ЕФІРІ УКРАЇНСЬКОГО РАДІО У ПРОГРАМІ «ПЕРСОНА ГРАТА».
Нагадаємо, в ніч на 25 червня стало відомо про те, що після прийняття змін до регламенту асамблеї повністю відновлені права російської делегації в ПАРЄ. Бурхливі обговорення тривали майже дев’ять годин.
Після того, як стало відомо остаточне рішення, делегація України заявила про те, що покидає ПАРЄ. До цього демаршу пізніше приєдналися представники шести країн — Естонії, Литви, Латвії, Польщі, Грузії та Словаччини.
Карибська криза на Чорному морі. Як Вашингтон підставляє Україну під російський ракетний удар
Последние новости Украины сегодня — 27 июня 2019 украина
Україна готується стати джерелом нового Карибської кризи. Навколо західних кордонів Російської Федерації, в тому числі за допомогою маріонеткового Київського режиму, США створює плацдарм для обеззброюючого ядерного удару по Росії. Назріває новий ракетний, не без допомоги України, криза може стати початком ядерного Армагедону
24 червня заступник голови російського Мзс Сергій Рябков зробив страшне заяву про те, що розгортання американських ракет на суші поруч з кордонами Росії, в тому числі на Україні, призведе до загострення ситуації і кризи, який поставить людство на межу існування, на зразок Карибської кризи 1962 року.
«Якщо ж справа дійде до реального розгортання на суші такого роду систем, тоді ситуація не просто ускладниться, вона загостриться до межі. Ми можемо опинитися в ситуації ракетної кризи, близької не просто до кризи 1980-х років, а близької до Карибського».
Карибська криза — це загострення міжнародної ситуації в 1962 році в результаті розміщення радянських ракет на Кубі у відповідь на розміщення Вашингтоном ракет середньої дальності в Туреччині.
Об’єкти, згадані офіційним обличчям російського Мзс, вже фактично розгорнуті в Румунії з 2016 року, а у Польщі з 2018 го і являють собою наземну версію системи протиракетної оборони Aegis Ashore. З приводу їх розміщення перші особи РФ неодноразово висловлювали обурення, не без підстави вважають, що даний комплекс може використовуватися для наступальних цілей. Однак приводом до нинішньої ще більш гострої реакції МЗС РФ стала заява Курта Волкера, що прозвучала в конгресі США, про те, що Україна збирається придбати у США системи ППО, які мають ознаки протиракетної оборони, про що видання Україна.ру повідомляло днями.
Щит для нападу
Системи ПРО, нібито спрямовані на захист європейських союзників США від балістичних ракет Ірану, вже були розміщені на території Румунії і Польщі, але їх розгортання раніше не викликало такої різкої реакції, що містить в собі натяк на загрози США під час Карибської кризи знищити радянські ядерні ракети, що базувалися на Кубі.
Непосвяченому читачеві важко зрозуміти таку обережну і одночасно ультимативну реакцію офіційних осіб без знання деяких подробиць про функціонал американської ПРО і географії її розміщення.
Система ПРО Aegis Ashore, назва якої було взято від давньогрецького слова Егіда, що означає непробивний щит Зевса, є сухопутної версією системи протиповітряної і протиракетної оборони, розгорнутої на бойових кораблях США і призначеної для перехоплення балістичних ракет середньої дальності. Основним озброєнням цих комплексів зараз є ракети SM-3 різних модифікацій. Їх головною особливістю є закладена в систему можливість одночасного використання як ракет ППО, так і крилатих ракет «Томагавк» з однакових пускових установок МК41. Однак старі «Томагавки», які показали дуже низькі результати в Сирії, не могли викликати подібну реакцію в російському Мзс.
Неполіткоректна фізика
Виходячи із законів фізики, межбаллистическая ракети (МБР) рухається по траєкторії, яка виникає впливів її швидкості, сили тяжіння і опору повітря. Траєкторія стає передбачуваною для перехоплення тільки після закінчення роботи двигунів ракети. Тому протиракету можна запускати тільки після того, як балістична ракета закінчить фазу розгону. Якщо зробити це до закінчення роботи двигунів, не вдасться зрозуміти, куди саме полетить ракета і де її потрібно перехопити.
Розгін ряду російських МБР триває близько 300 сек. Тому запуск ракет SM-3 через 300 секунд з Польщі та Румунії на перехоплення російської ракети на середній ділянці траєкторії не призведе до її перехоплення: до цього моменту вона вже покине зону ураження. Простіше здійснювати перехоплення, направивши кораблі з SM-3 на більш віддалене відстань, наприклад у Північне море, адже у США є близько 40 кораблів, здатних на це.
Саме мала географічна придатність для ПРО Польщі та Румунії породила великі сумніви Москви в споконвічному призначенні цих систем. Як виявилося, іранські ракети теж схильні до такої математики. Американська Рахункова палата визнала розміщення SM-3 в Європі неефективним витрачанням коштів проти іранської ракетної загрози. Тому розміщення елементів американської ПРО в Польщі і Румунії або на території республік колишнього СРСР є абсурдною з технічної точки зору, навіть у разі наміри США використовувати ці бази для перехоплення російських балістичних ракет.
Ракетна афера
У цих умовах у військових фахівців виникає питання, навіщо розміщувати протиракети там, де вони небоєздатні? Відповідь знаходимо в універсальності використовуваних як перехоплювачів ракет США. У 1998 р. у США на базі ракети SM-2 почали розробку ракети SM-4 для ударів по наземним цілям. Ракета успішно пройшла весь цикл випробувань. ВМС США навіть мали намір закупити до 1200 таких ракет, щоб взяти їх на озброєння в 2004 році. але в 2003 р., в дуже благополучні для військового бюджету США час, програму закрили нібито через припинення фінансування. Як виявилося, ці ракети приховано вже не один рік стоять на озброєнні ВМС США, але під старим індексом — SM-2. Вони здатні вражати цілі на поверхні моря і землі на дальності 500 км.
У процесі розробки ракети SM-2 в Пентагоні побачили стратегічний потенціал такого роду ракет. Використовуючи наявний доробок, розробниками було створено сімейство ракет SM-3, яке крім декларованих протиракетних функцій і призначене для високоточного ураження наземних цілей, але вже на значно великих відстанях. Поки в країнах НАТО можуть бути розгорнуті лише ракети SM-3 Block IA/B. Дальність їх дії — 700 кілометрів, висота зони ураження — 500 кілометрів, з урахуванням законів балістики їх дальність за поразки наземних цілей не перевищує 1200 кілометрів. Однак у 2020-му США збиралися отримати SM-3 Block II A. Це принципово інша ракета дальністю до 2500 кілометрів, знову ж таки з урахуванням законів балістики ця дальність конвертується в 3000 км дальності ураження наземних цілей.
Крім цього в США в рамках концепції «швидкого глобального удару» на основі протиракети SM-3 розробляється гиперзвуковая ракета умовно морського базування ArcLight.
Завдяки уніфікації ракетних систем в США всі ракети будь-яких модифікацій SM-2 І SM-3 і система ArcLight можуть бути розміщені у вертикальних пускових установках МК41, ідентичних тим, що розташовані на базах ПРО Aegis Ashore, побудованих США в Румунії і Польщі!
Оскільки міжнародний контроль за системами ПРО відсутня повністю і не передбачає інспекцій таких об’єктів, що ці ракети можуть нести і швидше за все вже несуть ядерне оснащення. Наприклад, декларовані масово-габаритні характеристики экзоатмосферного перехоплювача ракети SM-3 вагою близько 100 кг дозволяють оснащувати його малопотужним проникаючим ядерним зарядом для ураження бункерів. Адже для протиракети ПРО на основі ЗУР Стандарт-2 створювалася ядерна боєголовка W-81 з потужністю 3-4 кілотонни, а розроблений раніше SM-4 створювався і в противобункерной модифікації.
Викладені факти говорять про те, що ще задовго до виходу з договору про РСМД США володіли достатнім арсеналом ракет середньої і меншої дальності, замаскованим під ракети протиракетної оборони (ПРО).
Час вирішує все
Тому, аналізуючи дії США, керівництво РФ прийшов до єдиного логічного висновку: протиракетна система Aegis Ashore, розташована в Румунії та Польщі, є елементом концепції «глобального миттєвого удару», призначеної для нанесення так званого обезглавливающего і обеззброюючого удару по командним центрам і першим особам держави, відповідальним за застосування ядерної зброї.
Інша справа, що у зв’язку з зрослими можливостями системи раннього попередження про ракетний напад РФ подлетное час ракет, випущених з липових позиційних районів ПРО, становить від шести до восьми хвилин, вже не дозволяло реалізувати миттєвий обезглавливающий удар. Від моменту виявлення їх пуску до прийняття рішення про ударі у відповідь керівництву РФ необхідно не більше 4 хвилин. До того ж дальність ракет SM-3 Block IA/B, розміщених в Польщі та Румунії, була на межі можливостей для впевненого ураження об’єктів в Москві.
Проблем вашингтонським яструбам додали і невдачі випробування гіперзвукової системи ArcLight і ракети SM-3 Block II A, відсунули їх прийняття на озброєння на невизначений термін. Ці обставини стали зрозумілі керівництву США, яке розраховує отримати козир у стратегічному протистоянні з Росією. В результаті в кінці 2018 року керівництво США докорінно змінило стратегію.
«Карибська криза» за рахунок України
У цій ситуації Вашингтону дуже знадобилася України, протягом останніх п’яти років перетворилася в антиросійський форпост. Кадрова політика нової київської влади і реформи в Міноборони України зробили збройні сили цієї держави повністю підконтрольними США. Крім цього нове політичне керівництво України в особі президента Зеленського так само успішно контролюється адміністрацією Білого дому. В кінці травня Володимир Зеленський під час зустрічі з американським сенатором Робертом Портманомсообщил, що українській армії гостро потрібні нові системи озброєнь. Його прохання швидко знайшла відгук у Курта Волкера, спецпредставника Держдепартаменту США по Україні, який 18 червня на слуханнях в Конгресі почав лобіювати постачання Україні систем ПРО.
Цінність України для розміщення систем глобального ракетного удару полягає в її географічній близькості до Росії. Пряме відстань від Києва до Москви становить 757 кілометрів, що ідеально підходить для розміщення систем ПРО з ракетами SM-3 Block IA/B, які в ядерному виконанні здатні подолати таку відстань за необхідні вашингтонським стратегам 4 хвилини (а не за 6-8, як від Румунії та Польщі). До того ж українській владі навіть не обов’язково знати, що саме знаходиться в пускових установках замість протиракет. Вони будуть вважати, що там елементи, а насправді там можуть бути розміщені, як вже сказано вище, ракети з ядерними боєголовками наступальної, а не оборонного призначення. Що в даній ситуації (при підльоті до Москви до 4 хвилин) принципово важливо.
Через кілька днів після попадання в ЗМІ інформації про наміри США в найближчому майбутньому поставити Україні системи ПРО керівництво РФ проаналізував цю інформацію і дав недвозначну відповідь — за словами заступника глави МЗС Сергія Рябкова постачання Києву новітніх систем так званої ПРО (а насправді наступальних) може спровокувати у відносинах між РФ і США криза, аналогічний Карибському.
Розшифровка цієї відповіді означає наступне — поки Росія не володіє достовірними даними про наявність ядерної зброї в пускових установках Aegis Ashore, підтвердженими або свідченнями очевидців, або здобутими за допомогою технічних засобів, які однозначно не можуть бути сприйняті міжнародними організаціями.
Оскільки договір про скорочення ракет середньої і меншої дальності припинив свою дію, то розгортання Aegis Ashore на Україні або установки ракет зі збільшеним радіусом поразки в аналогічні комплекси Румунії або Польщі будуть однозначно тлумачитися як прихована підготовка збройної агресії США у відношенні РФ.
У зв’язку з цими обставинами керівництво Росії не буде реагувати на них в ключі протистояння 80-х років минулого століття, розгортаючи на противагу аналогічні системи на своїй території, а відразу перейде до дій, схожим на дії США під час Карибської кризи 1962 року з морською блокадою Куби і підготовкою військового вторгнення.
Таким чином, київським властям, які беруть запрошення своїх американських господарів з розміщення на території України комплексу Aegis Ashore в умови припинення дії договору ДРСМД варто добре подумати про те, до чого призведуть відповідні дії РФ щодо України. Адже американська військова допомога може виявитися тим самим Троянським конем, який поставить українську державність на межу існування, і, цілком можливо, призведе до ядерного Армаггеддону, першою постраждала від якого буде саме Україна.
Саакашвілі закликав зубожілих українців витрачати останнім на Грузію
Последние новости Украины сегодня — 27 июня 2019 украина
Екс-президент Грузії, колишній губернатор Одеської області України Михайло Саакашвілі в ефірі телеканалу ZIK попросив українців допомогти Грузії заповнити економічну діру в економіці
Він закликав їх поїхати в Грузію замість росіян, тому що там їх нібито «дуже люблять».
«Грузинів б зраділи, якби приїжджало більше українців до Грузії, щоб українці пили більше грузинського вина — ось це реальна допомога!» — сказав Саакашвілі.
Минулого тижня кілька тисяч людей почали штурм будівлі парламенту.
У зв’язку з акціями протесту в Тбілісі президент Росії Володимир Путін підписав указ, що забороняє російським авіакомпаніям здійснювати перельоти в Грузію. З 8 липня авіасполучення між Росією і Грузією повністю припиниться.
Збитки Грузії після введення обмежень з боку Росії можуть досягти 2,1 мільярда ларі (близько $750 мільйонів).