Знаменитий піонер автомобільної промисловості Генрі Форд ще сто років тому наказував фарбувати кути цехів білою фарбою.
Коли акціонери запитали Форда навіщо це робиться, король конвеєра відповів, що “так машини виходять краще”.
Спробуємо розібратися, як пов’язані білі кути з якістю фордівських машин.
У технологів є таке досить суб’єктивне поняття – “виробнича культура”. Один і той же виріб, за одним і тим же кресленням можна зробити з абсолютно різним рівнем якості.
Трохи помиляться при виробництві однієї деталі, трохи за іншою… Здавалося б, кожне відхилення більш-менш в межах допустимого, але коли в готовому виробі таких деталей пара сотень – помилки складаються, виходить шлюб.
Легендарний конструктор радянських гармат Грабін згадував як важко йшла боротьба за якість і цю саму культуру виробництва в кінці тридцятих років.
Навіть на оборонних заводах у цехах панувало нехлюйство і не завжди якісне ставлення до своєї праці.
Коли завод отримав велике замовлення на виготовлення більше сотні гармат ЗІС-З Грабін пробив у директора заводу наказ на створення еталонних знарядь.
Наказом наказувалось із ста комплектів деталей для гармат відібрати найкращі деталі, виконані з мінімальними допусками. І з цих деталей зібрати всього три еталонних знаряддя – повністю відповідних кресленнях конструкторів.
Як думаєте, чим закінчилася історія з еталонними гарматами? Правильно, зневірений Грабін був змушений сам скасовувати свій же наказ.
Навіть із сотні знарядь зібрати три ідеальних гармати – не виходило.
У чому була заковика – начебто ні в чому, руками помацати. Тим не менш, ця сама низька культура виробництва проявилася в повний зріст.
У підсумку на заводі продовжилася важка битва з военпредами за “умовну придатність” і приймання майже в кожній другій не сильно відповідної деталі.
Боротися за якість Грабину довелося нестандартними методами. Пройшлися комісією по цехах, розпотрошили шафки робітників. Викинули старий мотлох, безжально вирушили в сміття старі робочі креслення.
Як пояснював сам конструктор:
– По такому кресленням цілком можна працювати. Але коли слюсар тримає в руках надірваний і заляпаний маслом креслення – деталь чомусь теж виходить не кращої якості.
За тим же принципом конструктор перевів конструкторів у нове приміщення з великими вікнами з обох сторін. І справа була не тільки в тому, що креслярям потрібне хороше освітлення.
В залитому сонячним світлом, просторому і добре провітрюваному бюро – людям приємно працювати. Результат не змусив себе довго чекати, якість знарядь різко пішло вгору.
Авіаконструктор Яковлєв, батько знаменитих військових Яків, теж писав про важливість внутрішнього настрою робочого для якісного виробництва. На своєму першому власному заводі (насправді в цеху кроватной майстерні) конструктор першим ділом розпорядився прибрати обрізки труб, арматури і т. п. і неодмінно настелити дощаті підлоги.
Для виробництва літака це було не потрібно, цілком влаштував би і долівку.
Авіатор керувався тими ж міркуваннями – в чистому і затишному цеху і машина вийде на славу.
Іншим нововведенням Яковлєва було фарбувати двері між цехами білою фарбою.
Пояснював він це так. Робочі звикли відкривати двері не руками, а ногами. Це навіть як би зручно, якщо несеш щось в руках. Але таке ставлення неприпустимо.
Як раз з міркувань тієї ж самої культури виробництва. На білих дверях відбитки закаблуків стали добре видно і поступово робітники стали відкривати двері як годиться.
При цьому конструктор ніяких покарань за це не вводив, люди самі вирішили, що працювати в чистому цеху краще.
З тієї ж серії традиція введена Грабиным – приходити на роботу без запізнень, вчасно.
Деякі неорганізовані конструктора часто запізнювалися, але Грабін не став оголошувати догани. Замість цього він щоранку виходив перед початком зміни до прохідної і ввічливо за руку вітався з кожним запізнилися.
Справа відразу пішло на лад.
У радянські роки на великих заводах існувала традиція всім цехом виходити і впорядковувати територію, розчищати і мостити доріжки, саджати квіти.
Здавалося б, яке відношення квіти можуть мати до виробництва важких тракторів або текстильного полотна? Тим не менше, ці традиції вкрай позитивно позначалися на результатах праці.
Вже в наш час, коли на Автоваз прийшов керувати Бу Андерссон одним з перших нововведень було – сміттєві корзини з вкладними сміттєвими пакетами.
Навіть кошик повинна бути чистою і охайною. На перший погляд – дурість, а на ділі – ще одна цеглинка в сумлінне ставлення до своєї праці, до якості продукції.
Так і Генрі Форд сотню років тому боровся за якісне ставлення робітників до того, що вони роблять. Він забороняв робітникам складати в кутах цехів заводський непотріб (як було заведено практично скрізь).
А щоб це завжди було видно і наочно і знадобилася біла фарба.
Кути заводів Форда сяяли чистотою і білою емаллю, а з конвеєра одна за однією сходили масові Форди-Т.
Машини, вироблені не дуже кваліфікованими робітниками, на швидко рухомому конвеєрі, але при це небаченого по тим часам якості.
Ось така загадкова і незбагненна “виробнича культура”.
