Хто в РПЦ проти народної єдності в Великій Вітчизняній війні?!

0
1


Безсоромність церковних ієрархів, які використовують під прикриттям критики атеїзму будь-який привід для зведення рахунків з радянською владою, перейшло всі межі
Безсоромність церковних ієрархів, які використовують під прикриттям критики атеїзму будь-який привід для зведення рахунків з радянською владою, перейшло всі межі: митрополит Білгородський і Старооскольський Іоанн назвав втрати Червоної Армії в ході Великої Вітчизняної війни «жертвою за безбожництво».
Ти можеш як завгодно для себе і навіть в храмі трактувати це питання, але, якщо ти виходиш в громадський простір, будь ласка, роби це з історичної чесністю.
Митрополит, говорячи про перших місяцях війни, заявляє, що понад 60% бійців Червоної Армії були народжені «вже в безбожний час», що «більшість з них не були хрещені» (тобто явно дає зрозуміти, що говорить про час після 1917 року), і тому вони були вбиті. А ось потім, мовляв, прийшли якісь «хрещені люди», які й виграли війну. Просто нісенітниця якась, розрахована на тих, хто не знає, яке час з точки зору істинної віри в Бога було в Росії в останні десятиліття існування імперії. Може бути, і сам митрополит Іоанн не знає? Тоді я нагадаю, причому зроблю це з посиланням на книги з історії, а на свідчення очевидців — теж пастирів РПЦ. Ось уривок зі спогадів архієпископа Іоанна (Шаховського) «Встановлення єдності».
«…В 30-ті роки, коли я став благочинним російських церков в Німеччині, я зустрівся з тихим літнім настоятелем Данцизького парафії протоієреєм Олександром Шафрановским. То був типовий тихий російський священик, на таких стояла вся російська церковне життя.
Прихід отця Олександра до початку війни 1914 року був на тій території Росії, яка в процесі війни відійшла до наступаючим німцям. Був уже той рік війни, коли в Німеччині накопичилося багато російських полонених, розміщених по таборах Німеччини. Німецьке командування запропонувало цьому сільському священику стати пастирем православних, які знаходилися в німецькому полоні. Побачивши в цьому для себе волю Божу, отець Олександр залишив сім’ю і прихід і, заради Христа, пішов служити до самого кінця війни цій мільйонної своєї пастви, об’їжджаючи табору полонених, молячись з людьми і за людей, приймаючи їх покаяння і несучи їм Святі Дари.
Отець Олександр розповів мені, що до революції у нього не було жодного випадку відмови російського військовополоненого від молитви, сповіді, причастя (відвідування служб було вільним). Але коли чутки про російської революції докотилися до військовополонених, 90% російських людей перестали відвідувати церковні служби. Тільки 10% (у всіх таборах!) залишилися вірними Церкви, і тільки 10% від цих десяти (тобто 1% загального числа пастви отця Олександра) були життєво відданими, сумлінними синами Церкви. Отець Олександр вважав, що цей відсоток був відповід рівнем всій Росії.
Звичайно, в безбожництві російської революції були всі винні, а ми, пастирі і вчителі, — більше за всіх. За небагатьма винятками і архіпастирі Російського зарубіжжя виявилися більш зберігачами старого, засудженого Богом національно-побутового свідомості, ніж пророками і вчителями Христової Церкви. У цьому і був весь «жовтневий» криза російської життя — помутніння апостольської віри» (М.: Вид-во Стрітенського монастиря, 2006. С. 167-168).
Так, мабуть, ці «хрещені люди», 90% яких перестали відвідувати церковні служби та лише 1% яких отець Олександр оцінював як «життєво відданих, ревних синів Церкви», були наділені такою духовністю, що змогли «духовно перемогти» гітлерівську державну і військову машину!
Кто в РПЦ против народного единства в Великой Отечественной войне?! россия
Митрополит Бєлгородський і Старооскольський Іоанн
(cc) Saint-Petersburg Theological Academy
«Думка владики зрозуміла, і раніше вона знаходила підтримку на засіданнях за участю істориків, директорів музеїв і керівництва області», — заявляє представник Бєлгородської та Старооскольской єпархії. Це що ж за такі історики, які не знають, що з 23 червня 1941 року в Червону Армію призивалися громадяни 1905-1918 (!) року народження? І що лише до початку 1942 року призов забезпечували вже в основному призовники 1923 — 1925 років народження? І що це за «керівники області», тобто політичні працівники, які не знають, що саме ці призовники — так, народжені після 1917 року, так, невіруючі, та, в основному загиблі, — і забезпечили Перемогу, але не в якості жертовних ягнят, а в якості титанів духу!
А тепер кілька питань особисто до митрополита Івана. Перший: мільйони наших співвітчизників, загиблих у роки Першої світової війни, — це жертва за що? Мільйони мусульман, загиблих в роки Великої Вітчизняної війни, — вони за росіян нехрещених або за Радянську владу постраждали або все-таки за Батьківщину загинули? А буддисти — на них теж хреста не було?
Не було православного хреста на Зої Космодем’янської, не було його й на її брата Олександра Космодемьянском, не було його на Олександра Матросова… Не було його фізично і двічі Героя Радянського Союзу, асе штурмової авіації Михайла Петровича Одинцове, хоча духовно він на ньому був: за нього всю війну молилася бабуся, а він сам, перебуваючи під час війни у відпустці у Свердловську, за її наполяганням отримав благословення від місцевого священика. А от на деяких добре відомих митрополиту Іоанну і нам православних, закликали співвітчизників сприяти перемозі Гітлера над СРСР, він був. Зокрема — на так званому «главі російського імператорського дому» Володимира Кириловича Романові.
Кто в РПЦ против народного единства в Великой Отечественной войне?! россия
Зоя Космодем’янська перед стратою
Одним словом, по-різному в ті роки було. Але якщо говорити про наших учасників війни, а не про тих, хто став на бік нацистів, зганьбивши ім’я російської людини, то ніхто — ніхто! — не сміє ділити їх, загиблих та тих, що вижили, на хрещених і нехрещених — тільки Бог. Впевнений, однак, що і для Нього так питання просто не варто.
А ось для митрополита Іоанна чомусь стоїть. Про що він думає, здійснюючи цей поділ? Невже не розуміє, що завдає шкоди не тільки російського національного і патріотичного самосвідомості, але, насамперед, віри та Церкви?

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here